ЖІНКИ З ІНВАЛІДНІСТЮ В СИТУАЦІЇ ПАНДЕМІЇ

30 Квітня 2020 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

В умовах Національного карантину особливі проблеми та психоемоційне навантаження відчувають жінки з інвалідністю, які в силу хронічних захворювань незалежно від віку відносяться до найбільш вразливої категорії.

В ДЕЯКИХ ВИПАДКАХ ЖІНКИ/дівчата з інвалідністю підвернені подвійної чи, навіть, потрійної вразливості.

Обмеження в здоров’ї посилені додатковими фізичним чи психічними аспектами:

• похилий вік (в умовах пандемії, найбільш вразлива категорія, навіть, серед людей похилого віку);
• хронічні супутні фізичні чи психічні захворювання (незалежно від віку відносяться до найбільш вразливої категорії);
• психічні, неврологічні захворювання (загострюються депресивні стани; важко стримувати людину в ситуації карантину в чотирьох стінах, важко пояснити, чому; тощо)
• інші.

Вразливості викликані соціальними, особистими аспектами життя під час пандемії – Національного карантину:

• жінки з інвалідністю, які виховують дітей та не мають можливості самостійно з максимальною безпекою відвідати магазин, аптеку.

В силу архітектурної недоступності жінки з проблемами зору, опорно-рухового апарату, слуху, тощо, відвідували великі продуктові супермаркети, аптеки – деякі розташовані комплексно в проспектах де працюють ліфти, де мінімум порогів чи сходів, існує персонал, до якого можна звернутися за допомогою, поясненнями.

В період пандемії – карантину – внаслідок транспортного обмеження жінка не може дістатися до знайомого продуктового магазину, аптеки, шукає ось поряд, але там зазвичай архітектурна  недоступність:

«Звертатися постійно до когось важко… Ну один, ну два рази, а потім сусідка просто не відповідає на телефонний дзвінок. Для мене похід до магазину та аптеки – це випробування. Дістатися до знайомого магазину та аптеки не можу, ті, що поряд – архітектурно-недоступні. Люди, обходять стороною, всі тримають дистанцію, і ніхто не бажає зв’язуватися із жінкою на візку, яка протягує гроші та список товару потрібного», Ганна, жінка пересувається на візку, виховує дитину та доглядає за батьками похилого віку.

Також жінки говорять, що є випадки, коли продавець не вийшла, тому що в неї інші покупці, і взагалі, карантин – вона спілкуватися не може поза межами магазину.

• Існує не мало родин де жінки з інвалідністю мають членів родин з інвалідністю та родичів похилого віку, тобто вся родина підпадає про групу ризику, і тоді психофізичне навантаження є дуже великим;
• Ситуації ускладнені для жінок, якщо вони мешкають на лінії розмежування. В цьому випадку жінки говорять, що і до пандемії були проблеми з лікарями та консультаціями, з деякими ліками, а зараз, коли транспортний зв’язок обмежений ця ситуація загострилася.

Поганий Інтернет, відсутність  комп’ютерної техніки не дозволяє отримувати вчасно інформацію, бути в курсі подій щодо профілактики СOVID, прийняти участь у он-лайн зустрічах, які організовують НУО та інші установи, навіть, діти не всі можуть навчатися он-лайн по програмі Всеукраїнська школа он-лайн, тому зо просто не має Інтернету чи комп’ютерної техніки. Що також є великою проблемою для жінки, яка відповідає за дитину та її навчання.

• Дана проблема існує для жінок в сільській місцевості взагалі, але на лінії розмежування, проблеми з Інтернетом та відсутність комп’ютерної техніки в родинах є особливо гострою, адже мешканці цих районів є особливо матеріально незахищеними.
• жінки з інвалідністю ВПО.

До всіх проблем, про які сказано вище, у жінок з інвалідністю ВПО, додалися важкі психоемоційні хвилювання.

Жінки говорять про те, що рідні, друзі, не поряд. До проблем із орендою житла, та загальним виживанням, додалися важкі проблеми пов’язані з карантином.

«Так виявилося, що захворів мій чоловік, який також має інвалідність. Все що пов’язано із лікарнею для людини з інвалідністю ВПО – це важко, а в ситуації карантину, це відчай – адже допомогти не має кому.

Я повинна дотримуватися безпеки, купити ліки, продукти, сісти в таксі, але просити водія погрузити візок у таксі. Він дуже неохоче грузив мої колеса в таксі.

Ви кажете про те, щоб дезінфікувати руки? Але мої печатки в бруді від коліс та ободів, як і одяг, шов дощ, а я їду в лікарню – везу їжу та ліки рідній людині.

Ні, це не правда, що завжди можна знайти допомогу. Раз, два, за досить велику плату, потім вже не вистачає грошей. ….

Так, якби я була вдома – все було би інакше – поряд друзі, співробітники, а головне рідні, хто завжди міг допомогти. Я зрозуміла, що всі 6 років, дуже мало сприяли адаптації в новій громаді для мене та моєї родини – у важкій ситуації ми майже залишилися на одинці з великими проблемами».

Жінки ВПО, всі говорять про ще один дуже важкий факт, ускладнений пандемією:

• психологічно надзвичайно важко розуміти, що батьки, рідні, вони «закриті карантином» в Донецьку чи в Луганську, що а ні новою поштою не можна стареньким батькам доправити посилку, як це можна зробити в інших областях, чи просто найняти авто та поїхати до них, хоч і не працює транспортне сполучення між містами. «Це просто підрубує крила, сили, надії. Дихати важко від розуміння того, що ми зовсім не можемо допомогти друг другу в такий важкий час», Юлія, жінка з проблемами зору, ВПО, мама двох дітей.
• Жінки, які виховують дітей з інвалідністю – дані категорії жінок мають особливу ступінь вразливості та велику потребу в психологічній, медико-соціальній, інформаційній та комунікативній допомозі громади. Від їх життя залежить життя дитини за якою вона доглядає. В разі проблем зі здоров’ям – жінка, в зоні ризику дитина, яка і так входить до найбільш не захищеної від вірусу категорії. Але жінка повинна і в магазин, і в аптеку, максимально дотримуючись всіх вимог безпеки.

За статистикою в 50% дитину з інвалідністю, особливо з важкою формою виховує жінка самостійно, розраховувати їй не має на кого, зазвичай поряд батьки похилого віку, які в ситуації карантину є також, в групі ризику. Тож максимальне навантаження падає на жіночі плечі.

Якщо жінка мешкає в селі, чи на лінії розмежування – ситуація ускладнюється.

Ще більше проблем, якщо жінка має інвалідність та виховує дитину з інвалідністю. «Мій син має психічні проблеми. Я в результаті захворювання пересуваюсь на візку. Мені надзвичайно важко втримати дитину вдома, доглядати за ним, не маючи можливості вийти з квартири, вирішувати питання покупки продуктів та ліків. Маски я не могла купити два тижня, просто пошила їх сама», Марія, жінка пересувається на візку, мама дівчинки хворої на аутизм.

Також серед проблем, які посилились під час пандемії жінки говорять про те, що:

• необхідність дистанціювання при комунікації при карантині, не дозволяє отримати звичайну допомогу (супровід) жінці з проблемами зору, пересування, слуху, тощо. Ніхто не протягне руку допомоги – для людей важлива дистанція, що природо зараз…. Але жінка, позбавлена можливості отримати допомогу, чим користувалася раніше в магазині, лікарні, аптеці.
• Багато магазинів закриті, архітектурна недоступність та відсутність транспорту (карантин) значно розширює категорію людей, які не можуть самостійно закупити харчі, ліки, потрапити до лікарні, які працюють в дуже обмеженому режимі. Це стосується не тільки людей на візках, а й всіх категорій, які мають проблеми з пересуванням, проблеми із серцева судинною системою, неврологією, тощо. АЛЕ САМЕ ЖІНКА, зазвичай, відповідає за життєдіяльність дітей, родини, батьків, всі проблеми, пов’язані з обмеженнями, що приніс карантин, зав’язані на жінці, яка і без того має проблеми із здоров’ям та всі супутні складнощі, що мають неякісні системи охорони здоров’я, соціального забезпечення. Психіка настільки напружена, що ми вже маємо сигнали про загострення серцево судинних хвороб, невралгії, гіпертонії, порушення жіночого здоров’я, тощо, саме в цій середі жінок.
• Жінкам з інвалідністю важче вберегтися від вірусів, маючи послаблений імунітет, неможливість додатково захистити себе, адже, наприклад, пересуваючись на візку, важко тримати руки захищеними, на які постійно потрапляє пил, бруд, грязь, навіть в печатках.
• В умовах карантину, практично не працюють лікарні. В маленьких містах, селищах, особливо на лінії зіткнення, зараз неможливо отримати медичну допомогу та консультації, взагалі, адже жінки мають хронічні захворювання, пов’язані з інвалідністю. В умовах карантину, соціальний супровід стає майже неможливим. Отримати інформацію та допомогу неможливо, навіть, по телефону (не має лікарів, НУО та представники державних установ кажуть про те, що самі мають потребу в інформації). Психостреси, пов’язані військовими діями, поглиблюється з розумінням масштабності всесвітньої загрози пандемії. «Іноді здається, що психіка не витримає…», каже Ганна, жінка з інвалідністю, мама 10 річного хлопчика, якого виховує самостійно, Попаснянський район.

Підводячи підсумки.

Всі вразливості населення не досліджені. Зараз існує загальне розуміння вразливої категорії, якій особливо загрожує короно вірус, але потрібно вивчати та говорити й про ті категорії людей, які потрапляють до подвійної групи ризику.

Ці категорії можуть дуже постраждати не тільки від вірусу, а й від порушеного соціального устрою, що відбувається в даний час. До цієї категорії відносяться жінки/дівчата, даної категорії, проблематики яких повинні усвідомлювати жіночі організації, державні та громадські установи.

Дані проблеми та труднощі жінок з інвалідністю чи групи ризику по здоров’ю невідомі оточуючим, які, в ситуації шоку, переймаються особистими проблемами, що також, зрозуміло, але громада, жіночі НУО, влада, повинна мати інформацію, що дані категорії жінок потрапили до особливо вразливої групи ризику. Вони потребують психо-ємоційної, медичної, інформаційної, комунікативної,  підтримки, вивчення ситуації та максимальної допомоги, адже за жінками – діти, батьки похилого віку, іноді цілі родини.

Далі буде. Моніторинг продовжується.

Тетяна Баранцова

Урядова Уповноважена з прав осіб з інвалідністю

26.04.2020