Пані Ірина – пересувається на кріслі колісному. Вона – громадська активістка, котра з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну допомагала людям з інвалідністю евакуюватися з гарячих точок.
«Ми виявилися знову найнезахищеною категорією».
Вона не очікувала, що сама невдовзі стане внутрішньо переміщеною особою.
«Коли путін почав таку риторику, що в Харкові, Полтаві розробляється бактеріологічна зброя, то діти наполягли, щоб я таки виїхала. У мене була сумка готова. Як готова?! Сумка була, але речі були кругом. Такого безладу у мене в квартирі взагалі ніколи не було, як у ті часи. Я не могла зібратися до купи» – розповідає пані Ірина.
Спочатку пані Ірина поїхала до родичів на Черкащину. Проте будинок був зовсім не пристосований для маломобільної людини. Тому зголосилася на пропозицію знайомих приїхати до Чернівців.
«Щоб сказати, що ми були друзями-, ні. В санаторіях ми не пересікалися. Сама активна робота була громадська».
У свою домівку, пані Ірину, запросили подружжя Олега та Лілії.
«У перші дні, коли з’явилося багато біженців, а серед них будуть обов’язково люди з інвалідністю, ми розказали, що у нас є кімната. У нас є повна доступність. Заїзди, виїзди. Зручно для людини на візку» – каже подружжя.
Що таке бути маломобільним ВПО Олег та Лілія знають по собі, адже самі були у цьому статусі. До 2014 року вони проживали у Сімферополі. Там у січні народилися їхні двійнята Марія і Богдан. Проте повноцінне щастя тривало недовго. Коли дітям було по два місяці, росіяни анексували Крим, тому подружжя вирішило знайти житло на підконтрольній Україні території.
«3-4 роки дітки і вони стріляють. В укрофашистів граються. Укропи у них там. Їм вже порозказували. Я собі уявив своїх дітей там. Тому це була основна частина, чому ми зібралися і вирішили дітей там не залишати» – розповідає Олег Миськів.
Остаточно виїхали з Криму у квітні 2016 року і аж до вересня 2021 будували безбар’єрний будинок у Чернівцях. Зводили його для своєї сім’ї, але раді, що дім став прихистком ще для когось у такий важкий час.
«У нас нема ніяких проблем чи по кухні, чи у ведені господарства. У нас взагалі нема проблем. Загальне горе об’єднує і ми зріднилися» – каже Лілія Школьнік.
«Ми не відчуваємо якогось дискомфорту. Тим більше є і певна користь нам, бо Ірина за першою освітою вчитель молодших класів. Колись працювала вчителем і в неї досвід спілкування з дітьми, вона помогає і знає всі ці вчительські нюанси» – каже Олег Миськів.
«На жаль, доступного житла для людей, які пересуваються на кріслах колісних дуже мало. Якщо є, то вони державні і щоб людина могла почуватися більш затишно, то на жаль, немає. Кімната була пуста. На перший час знайшли, але для пані Ірини треба спеціальне ліжко. Потім, коли з’явилися гроші, купили ліжко, матрац, стінку, комп’ютерний стіл» Ми дуже раді, що завдяки підтримці фонду Numotion американської організації Numotion Foundation нам вдалося підтримати сім’ю Лілії і Олега, а також зробити комфортним проживання Ірини у нас на Буковині. – Валентина Добридіна, голова ГО “Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю “ЛІДЕР”.
За час роботи проєкту, що фінансується американською організацією Numotion Foundation, допомогу надали понад ста українцям з інвалідністю. Це як фінансова підтримка, так і допомога засобами гігієни, продуктовими наборами, проведення заходів психологічної підтримки людей з інвалідністю в тому числі і ВПО. Нині ще продовжується робота у медичному напрямку. Закупили для Сторожинецької лікарні гінекологічне крісло для жінок з інвалідністю і йде облаштування палати для маломобільних людей.
(Матеріал підготувала Наталя Синюсик).