Від теорії до юридичного обґрунтування: інвалід чи особа з інвалідністю?

14 Липня 2017 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Лише у Новозаводському районі Чернігова проживає 9479 осіб з інвалідністю, з них дітей — понад півтисячі. Та чи часто ви їх зустрічаєте на вулицях міста? І справа не лише у необхідності створення безбар’єрного середовища.

Адже людям, перш за все, необхідно відчувати себе повноцінною частиною суспільства. В Україні, як і в решті пострадянських країн, довго культивували думку про те, що інвалідність — це антонім соціалізації.

Громадська організація «Юридична клініка «Бона Менте» взялася допомогти журналістам Чернігівщини розібратися у тонкощах формування коректного та неупередженого ставлення (зокрема через використання спеціальної лексики) до соціально вразливих верств населення. Відповідний проєкт, що реалізовувався за підтримки Чернігівської облдержадміністрації, був покликаний не лише проаналізувати публікації на предмет використання сумнівних формулювань, а й напрацювати певні рекомендації для подальшої роботи. Адже працювати, на жаль, і справді є над чим. Детальніше у прямій мові керівника проєкту Вероніки Рибак.

У головному законі України — Конституції — немає жодної згадки про інвалідів, людей з інвалідністю чи особливими потребами. Відтак усі громадяни мають однакові права та обов’язки.

—   Загалом, прийнято вважати, що допустимим формулюванням є саме «особа з інвалідністю». Саме таке визначення закріплено в Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (дослівний переклад з англійської). Однак, українське законодавство чомусь ввело у документи визначення «інвалід». Отож і маємо, що вживати це слово юридично доцільно, а от з точки зору моралі – ні,— пояснює юрист ГО «МАРТ» Дмитро Шуман.

Також він окреслив головні принципи Конвенції.

Цікаво, що сама держава часто ж і порушує затверджені норми, обмежуючи особам з інвалідністю шляхи до використання власних прав.

Маємо «наочність» і на Чернігівщині: реконструкція скверів та парків, підняття бордюрів не обговорювалося з представниками маломобільних груп населення. Звернення товариства слабозрячих щодо використання тактильної тротуарної плитки залишили майже без уваги. Цікаво, що до профільної комісії міської ради входить лише одна-дві особи з інвалідністю.

—   Не треба створювати для цих людей особливе середовище. Інклюзія — це не лише про осіб з інвалідністю. Транспорт, установи та все решта має бути зручними і для них, і для батьків з дитячими візочками, і для людей похилого віку. Усі ми різні, але усі ми рівні, — наголосила представник Урядової уповноваженої з питань осіб з інвалідністю у напрямку роботи з громадами Олена Павлова.

До скарбнички

Час Чернігівський