У сучасному світі нелегко знайти роботу, яка б тобі подобалась та влаштовувала заробітна плата.  Та ще складніше працевлаштуватись людині, яка має обмежені можливості. Ким у Полтаві могли б працювати люди з інвалідністю, а які насправді реалії, читайте в публікації журналіста газети «Коло».

Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу гарантують статті 18 та 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно з цими документами, людина, яка має обмежені можливості, може звернутись до державного центру зайнятості по допомогу в працевлаштуванні.

Роботодавці, у свою чергу, зобов’язані виділяти робочі  місця  для  осіб з інвалідністю,  при цьому  створювати  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Роботодавці, де чисельність   працюючих  осіб з інвалідністю  менша,  ніж установлено  нормативом, щороку сплачують Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю санкції. Сума стягнень відповідає  розміру  середньої  річної  заробітної  плати  за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  людини з інвалідністю. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій  нараховується  пеня.

Тому роботодавці зацікавлені у працевлаштуванні людей з обмеженими можливостями. Але не всі вакансії, які вони пропонують, можуть підійти людині з інвалідністю. У крайньому разі так запевняють у Полтавському міському центрі зайнятості.

Пропонують людини з інвалідністюм або важку роботу, або зі спеціальною освітою

– На сьогодні у нас близько 100 вакансій, які б могли зайняти полтавці з інвалідністю, – розповідає Оксана Попова, директор Полтавського міського центру зайнятості. – Здавалося б, цифра немала, але тут є проблема. Більшість указаних вакансій пропонує «Укрзалізниця», а робота в цій галузі передбачає фахову освіту, це по-перше. По-друге, багато із цих вакансій передбачають роботу, де потрібно працювати вночі, або піднімати важкі предмети, а все це протипоказано людям з інвалідністю. Тобто людині, яка має певні вади, важко підібрати роботу через медичні протипоказання та відсутність потрібної фахової освіти. Тоді ми як альтернативу пропонуємо громадські роботи. Чіткого розмежування, що це робота для осіб з інвалідністю, а ця ні, у нас немає. Інколи, коли з’являються вакансії, де не вказано, що роботодавець надає перевагу людині з інвалідністю, ми все одно можемо запропонувати це місце роботи й людині з інвалідністю. Звісно, узгодивши це з роботодавцем.

Оксана Попова

Полтавцю, який має певні вади, також можуть допомогти перекваліфікуватися або пройти певні курси.

– Найлегше для людини з інвалідністю підібрати роботу, яка не потребує фахових знань, – продовжує Оксана Володимирівна. – Це, наприклад,  робота підсобника, пакувальника, сторожа. Можна влаштуватись бухгалтером чи інженером, але серед цієї категорії полтавців мало таких фахівців. Проте, за бажанням людини, ми можемо допомогти перекваліфікуватись чи пройти курси. Наприклад, для бухгалтерів із програми «1С», комусь потрібне освоєння ПК, програм Microsoft Office. Перекваліфіковували ми і кухарів, і операторів котельних, і касирів.

Важливо:

Аби стати на облік у центрі зайнятості, полтавцям з інвалідністю потрібно обов’язково принести з собою індивідуальну програму реабілітації. За словами Оксани Попової, у таких програмах лікарі вказують орієнтовні роботи, які дозволені цій людині за станом здоров’я.

Статистика

За 11 місяців цього року на обліку в центрі зайнятості числиться 385 полтавців з інвалідністю, бажаючих отримати місце роботи. Із них 213 – 1 групи, 148 – 2 групи та 4 – 1 групи інвалідності. Із загальної кількості вже 57 працевлаштовані.

Перенавчання з січня по жовтень 2012 року пройшли 11 людей з інвалідністю, за аналогічний період 2011 – 8.

Глухим важко шукати роботу через центр зайнятості

Але незважаючи на таку статистику, зокрема для полтавців із вадами слуху, центр зайнятості не є першочерговим місцем для пошуку роботи.

– Влаштуватись через центр зайнятості дуже складно, – розповідає Світлана Баклицька, перекладач Полтавської обласної організації УТОГ. – Одна жінка з вадами слуху раніше працювала пакувальницею. Коли втратила це місце роботи, прийшла у центр зайнятості, де їй запропонували вакансію прибиральниці. Вона відмовилась, і більше їй упродовж року альтернативи не запропонували. Тож центр зайнятості не є першочерговим місцем для пошуку роботи. Раніше нам в УТОГ телефонували, просили осіб з інвалідністю на роботу, а тепер набагато рідше надходять такі пропозиції. Узагалі наші люди самостійно намагаються шукати собі місце роботи. Вони ідуть в УТОГ, просять, щоб для них подзвонили у відділи кадрів, або ж беруть перекладача і роблять обхід по підприємствах та організаціях.

Зі слів перекладача, найпоширеніші вакансії для глухої людини в Полтаві – пакувальник та прибиральниця. В обласному центрі для людей із вадами слуху є два підприємства, які забезпечують їх робочими місцями (це швейне та виробниче підприємства).

– На швейному підприємстві нашим полтавцям важко, бо велика конкуренція на цьому ринку, платять малі зарплати, – говорить перекладач. – Багатьох людей із вадами слуху беруть пакувальниками в мережу супермаркетів «АТБ», але вони наберуть потрібний відсоток осіб з інвалідністю – і все – більше потім їм люди з інвалідністю не потрібні на існуючі вакансії. Та така практика діє, на жаль, і в інших роботодавців. Чоловіки з вадами слуху працюють ще обрубниками, але у Полтаві за таку працю мало платять. Тому багато наших хлопців їздять у Кременчук на таку саму роботу, де більше платять, але змушені орендувати житло. До сім’ї приїздять лише у вихідні. На кондитерську фабрику раніше багато глухих брали, та через скорочення багато наших уже не працюють там.

Реалії для візочників

Ірина Твердохліб. Фото Валентини Зайченко

– За час незалежного існування нашої держави, безумовно, якість життя людей з інвалідністю значно покращилась, – розповідає Ірина Твердохліб, начальник відділу по роботі з людини з інвалідністюми ПМЗЦ ФЗН «Спорт для всіх». – Перш за все тому, що законодавча база України відповідає міжнародним нормам і гарантує рівні права. Але якщо перша половина речення вселяє оптимізм і надію, то рівні права з приводу працевлаштування – і досі проблема. Працевлаштування – один із найважливіших аспектів незалежного життя. У статтях 17-18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» прописується  право на працю людини з інвалідністю, а в статтях 19-20 цього ж закону сказано, що працедавець повинен виділити 4%  від кількості робочих місць людям з інвалідністю на своєму підприємстві. Але з багатьох причин працедавцю краще будь-якими шляхами обійти цю статтю. Одним із вирішень такої проблеми – трудова книжка знаходиться на підприємстві, а працівник-інвалід отримує якийсь відсоток від того, що він зарахований до штату.

За нормативними документами, роботодавці, зобов’язані виділяти робочі  місця  для  працевлаштування  осіб з інвалідністю,  створюючи для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації.

Проте саме відсутність умов праці на робочих місцях, зокрема для людей з ураженням опорно-рухового апарату, і стає перепоною для працевлаштування полтавців.

— Першочергова роль у працевлаштуванні – створення доступного робочого місця, – продовжує пані Ірина. – Саме тому, на жаль, людям з інвалідністю пропонується не досить матеріально приваблива праця: вантажники, прибиральники, збірники деталей тощо. Що стосується людей, які пересуваються за допомогою милиць, візків, то в основному – надомна праця.

На жаль, є прикрі моменти, коли людина з інвалідністю відчуває дискримінацію стосовно себе.

1. Це отримання освіти або перекваліфікації. Через архітектурну бар’єрність (неможливість потрапити туди, куди хочеш, на візку) або ще гірше – нерозуміння чи байдужість людей, які причетні до вирішення певних проблем, інвалід часто так і не має змоги отримати освіту, яка б змогла надалі допомогти у працевлаштуванні, бути самодостатнім і незалежним.

2. На жаль, люди з інвалідністю все ж таки не отримують вичерпної інформації по працевлаштуванню. Це схоже на відомий усім діалог:
– Чи я маю право?
– Маєте.
– Так я можу?
– Ні.
Тобто, коли доходить до практичних дій, то як ділились особистим досвідом візочники, у них у центрах зайнятості навіть документів не брали, адже проблему працевлаштування потрібно було вирішувати. А невиконання, очевидно, порушує статистику. А ще, я знаю, що інваліди для відкриття свого бізнесу долають неймовірні труднощі, особливо, коли потрібно взяти кредити у банку.

З особистого досвіду

– Що стосується особисто мого працевлаштування, я вважаю, що мені допомогла громадська діяльність у своїй організації, та люди, які бачили реальні результати роботи нашого фізкультурно-спортивного клубу осіб з інвалідністю «Віра», – зазначила Ірина Твердохліб. – Через спортивні, соціальні проєкти, співпрацю з іншими організаціями, у тому числі з відомою Всеукраїнською організацією Національна Асамблея осіб з інвалідністю України (яка курує проєкт «Безбар’єрна Україна»). Багато хто з членів нашого клубу також працевлаштований: працюють на заправці, у таксі, бухгалтерами у приватних підприємців.

Корисні телефони:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю – (0532) 56-36-23; (0532) 56-31-39.

Полтавський міський центр зайнятості – (0532) 57-01-74.

Полтавська обласна організація УТОГ – (0532)7-52-79.

КОЛО