Нова професія. Лікар, який допомагає садити квіти та чистити картоплю

2 Грудня 2016 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

У ХІХ столітті в лондонській лікарні для душевнохворих, відомій під назвою Бедлам (Bethlem Royal Hospital), лікарі помітили, що зайняті приємною справою пацієнти поводяться спокійніше, не докучають іншим і навіть одужують.

Так зародилась ерготерапія – спосіб реабілітації хворих людей за допомогою важливих та цікавих для них занять.

Ерготерапевт не примушуватиме пацієнта переставляти пластмасові кубики та витирати пил з поличок, а буде займатись серйозними для нього справами – грати у шашки або переглядати фотографії онуків.

На початку серпня цього року ерготерапію внесли до Національного класифікатору професій України.

Ольга Камаєва, сертифікований ерготерапевт і професорка Санкт-Петербурзького медичного університету (Росія), розповіла, хто такі ерготерапевти, коли виникла ця професія та як вона працює зі своїми клієнтами.

СПРАВИ, ЯКІ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ

Вперше з ерготерапією я познайомилась у Великобританії, куди їздила на стажування як спеціаліст із фізичної реабілітації.

Ми займались з пацієнтом лікувальною фізкультурою, аж раптом за ним прийшли люди в зелених брюках та білих курточках. Я знала, що в цій клініці лікарі ходили у білих халатах нарозхрист, медсестри – у рожевих суконочках, а портьє, які привозили пацієнтів, – у синіх костюмах.

Мені стало цікаво, хто ці люди у зеленому і як вони працюють із пацієнтом. Наш підопічний лікував наслідки інсульту – йому було важко переносити вагу на праву ногу та брати дрібні предмети правою рукою.

Ми, як спеціалісти з фізичної реабілітації, просили пацієнта переносити пластмасовий конус із одного стола на інший. Коли він ставав на праву ногу, вона у нього підкошувалась, рука рефлекторно стискалась і конус падав.

“Мені стало цікаво, хто ці люди у зеленому і як вони працюють із пацієнтом”, – Ольга Камаєва

Було відомо, що цей поважний шотландський джентльмен дуже любить працювати в саду. Його попросили пересадити рослинки з картонної коробки у маленькі баночки з-під йогурту, заповнені землею, тобто підготувати розсаду. Він взяв одну маленьку рослинку, поніс до баночки, нога в нього підкосилась, рука стиснулась і травинка зламалась.А ерготерапевети (англійською ця професія звучить як occupational therapy – лікування через заняття) запропонували йому зовсім іншу вправу.

Це його дуже засмутило. Тому всі наступні зелені пагінці він переніс дуже акуратно та висадив у баночки.

У цей момент я зрозуміла силу ерготерапії. Людям властиво добре робити ті справи, які мають для них значення.

Ерготерапевт придумує, як зробити життя пацієнта цікавим та підтримати інтерес до життя. До речі, в ерготерапії не заведено казати слово “пацієнт”: тих, із ким ми працюємо, називаємо клієнтами.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД

Дуже добре пам’ятаю свою першу клієнтку – це була молода жінка із черепно-мозковою травмою. Я займалась із нею як спеціаліст із фізичної реабілітації, потім почала навчатись ерготерапії та застосовувати свої навички у роботі.

Проте наші стосунки стали занадто близькими, я втратила допустиму між спеціалістом та клієнтом дистанцію, нам довелося розійтись.

Я нещодавно зустріла цю жінку – і побачила зовсім іншу людину. Приємно розуміти, що в цьому є і моя заслуга. Водночас я розумію, що могла б зробити для неї набагато більше, якби ми далі співпрацювали.

Між спеціалістом та клієнтом має бути допустима дистанція

Лікар повинен надихати клієнта та підкреслювати його успіхи. За одне заняття варто спробувати навчити людину того, що їй досі не вдавалось. Наприклад, не вміла людина сама одягатися, і зараз цього не робить. Але ми можемо навчити знімати одежу – це вже половина справи. Ерготерапевт може займатись одночасно із шістьма, максимум вісьмома клієнтами, оскільки до кожної людини потрібен індивідуальний підхід.

РОЗУМІННЯ, ДЛЯ ЧОГО РУХ ПОТРІБЕН

Ерготерапевти повертають своїх клієнтів до життя у суспільстві, навчають робити речі, які через хворобу перестали їм здаватись звичними та простими.

У 2003 році я проходила стажування у Швеції. Ми зі спеціалістом прийшли додому до пацієнта, який недавно переніс інсульт. Він ходив за допомогою тростини, але коли її відпускав, одразу втрачав рівновагу.

Нам потрібно було навчити його елементарних побутових речей, наприклад, самостійно пересуватись по квартирі.

До захворювання він працював топ-менеджером, а дома любив сісти біля свого столу та робити “мух” – приманки для форелі. Його дружина такому заняттю рада не була, оскільки на вихідних він ловив рибу, замість проводити час із сім’єю.

А ерготерапевт запропонувала йому зайнятись саме виготовленням цих різнокольорових букетиків із пір’їнок та ниточок. Вона розташувала деталі на різних поличках, пацієнт за ними нахилявся, або високо підіймав руку і вже за тиждень зміг самостійно діставати їжу з холодильника.

Ольга Камаєва пояснює, що клієнтів часто потрібно вчити елементарних побутових речей, наприклад, самостійно пересуватись по квартирі

Спеціаліст із реабілітаційної фізкультури дає пацієнту рух, а ерготерапевт розуміння, для чого цей рух потрібен. Тобто ерготерапія – це використання важливого для клієнта заняття для того, щоб його відновити та підтримати. Клієнту важливо не просто розробити якийсь м’яз, а зрозуміти, що він може зробити з його допомогою.

У мене була клієнтка, яка не могла рухати рукою через хворобу.

Вона була засмучена тим, що більше не зможе приготувати для своєї великої сім’ї смачний обід. І ми придумували, як би вона могла однією рукою почистити картоплю. Зробили дощечку з кріпленнями, на яку насаджували овочі і чистили їх.

Звичайно, ми будемо робити з клієнтом вправи, щоб розробляти хвору руку, але першим ділом – чистити картоплю.

УЧАСТЬ ПАЦІЄНТА У СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ

Ерготерапія покликана зробити життя клієнта цікавим та самостійним. А ось ця самостійність дуже часто трактується спрощено.

Людина може не виконувати якихось дій не лише через депресію або відчай, а тому, що просто не розуміє, як це зробити.

У мене був досвід спілкування із хлопчиком, хворим на дитячий церебральний параліч. Йому було дев’ять років, він міг ходити, чудово вчився, із задоволенням працював за своїм комп’ютером.

Але не міг самостійно одягнутися, бо в нього було порушене сприйняття предметів у просторі.

Він сприймав світ не таким, як бачимо його ми. І ерготерапевт дуже просто вирішила цю проблему. Вона пришила мітку на комір футболки, тим самим задавши йому систему координат.

“Людина може не виконувати якихось дій не лише через депресію або відчай, а тому, що просто не розуміє, як це зробити”, – пояснює ерготерапевт

Ми не звикли бачити людей в інвалідних візочках на вулиці, вважаємо їх потенційними жебраками. Необхідно підтримувати і соціальну роль клієнта.

Прикрий випадок стався з одним пацієнтом. Він самостійно одягався, ходив, але на невелику відстань. Чоловік із дружиною ходили гуляти в парк, але брали інвалідний візочок. Оскільки багато магазинів не пристосовані для людей на візках, дружина залишила його біля магазину і пішла за покупками.

Коли вона вийшла, чоловік сидів нахмурений, а біля нього лежали копійки та дрібні купюри.

Після цього він перестав ходити в парк, потім ходити по квартирі, почав поправлятись і як, наслідок, стан його погіршився. Тому ерготерапевт завжди робить акцент на участь пацієнта у суспільному житті.

БОРОТИСЯ ЗА ЯКІСНЕ ЖИТТЯ

У багатьох випадках реабілітація спрямована не на повне видужання, а на підтримку нормального життя людини. Ми налаштовуємо клієнта боротися не за довге життя, хоч як гірко це звучить, а за якісне.

Важливо, щоб людина прожила максимально ефективно відпущений їй час та могла розпорядитись ним так, як хочеться власне їй, а не родичам та друзям.

Ерготерапевт намагається зберегти ті соціальні ролі, які є дорогими для клієнта.

Наприклад, дідусь хоче спілкуватись із внуком, для нього це важливо. Але він не може говорити через хворобу, у нього порушення мовлення. Він звик бавитись з внуком у футбол, гуляти, але зараз користується візочком. Важливо пояснити внуку, що дідусь його любить так само, порадити внуку розповідати дідусю про своє життя, і, зрештою, пограти з ним у шахи.

Тоді клієнт буде відчувати свою необхідність, він буде у гарному настрої та зможе швидше одужати.

Зазвичай, людям дуже важливо виразити не лише свої бажання, але і емоції. Ми часто приходимо на роботу і кажемо про те, як нам все набридло. Для чого ми це сказали? Ми ж не думаємо, що після такої репліки одразу перестануть ламатися трамваї чи нам піднімуть зарплату.

Але ми сказали, і нам полегшало. Так і людині, яка не може через свою хворобу говорити, дуже важливо якось поділитись своїми переживаннями.

Ерготерапевти роблять для своїх клієнтів так звані комунікативні книги – з картинками, які ілюструють емоції, та з фотографіями близьких йому людей. Клієнт нам показує фотографію онука та картинку з посмішкою, і ми розуміємо – життя таки прекрасне.

Ерготерапія допомагає людям з інвалідністю адаптуватись до життя. Її використовують у роботі з людьми похилого віку, з особливими дітками, які мають синдром Дауна, аутизм чи церебральний параліч.

Люди з хворими суглобами, слабкими м’язами чи з порушеннями головного мозку потребують виняткового догляду, і з ними також повинні працювати ерготерапевти.

Катерина Москалюк, студентка Школи журналістики УКУ

УП. Життя