ГС «Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» (НАІУ) разом з іншими організаціями осіб з інвалідністю розглянуло проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до типових положень, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 957 і від 2 вересня 2020 р. № 772», підготовлений Мінсоцполітики з метою приведення у відповідність до Закону України від 14.04.2022 №2193-IX «По внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях» та рішення Європейського суду з прав людини щодо України від 15.09.2022 у справі «Кагановський проти України», надісланий нам на погодження листом від 26.04.2023 року № 5347/0/2-23/61.
При опрацюванні проєкту ми враховували положення Керівних принципів, які доповнюють прийняті Комітетом зауваження загального порядку № 5 (2017) про самостійний спосіб життя та залучення до місцевої спільноти (ст. 19 Конвенції) та Керівні принципи щодо права людей з інвалідністю на свободу та особисту недоторканність (ст. 14).
З огляду на це, вважаємо регресивними зміни щодо розширення переліку соціальних послуг, що можуть надаватись в сегрегованих умовах психоневрологічного інтернату. Мова йдеться про послуги підтриманого проживання, транзитного підтриманого проживання, тимчасового відпочинку батьків, та інших. Фактично йдеться про збільшення функцій інтернатних установ і розширення спектру їх діяльності за рахунок тих соціальних послуг, які мають надаватися виключно на рівні громади і мають розвиватися задля включення осіб з інвалідністю у громаду (стаття 19 Конвенції).
Таким чином відбувається збереження і навіть посилення місць несвободи. До того ж, таке посилення позиції інтернатних установ та ігнорування волонтерських зусиль з розвитку послуг громадськими організаціями осіб з інвалідністю вважаємо внеском нової соціальної політики у посилення нерівності надавачів соціальних послуг і, відповідно, неконкурентних умов для розвитку соціальних послуг у громаді.
У типових положеннях не дотримані вимоги щодо створення безбар’єрного простору та доступності приміщень і території інтернату для маломобільних груп населення відносно осіб з порушенням слуху.
Крім того низка положень викликають у нас також занепокоєння.
Так, врахування можливостей закладів щодо забезпечення підопічних харчуванням у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях не убезпечує підопічних від голоду. З метою недопущення такої ситуації має бути встановлена мінімальна гарантія.
З приводу процедури розгляду скарг, повідомлень про застосування до підопічних катувань, такий процес має бути максимально відкритим і забороняти залучення до розслідування зацікавлених осіб.
Обурення викликає норма останніх абзаців пункту 38 Типового положення про психоневрологічний інтернат та пункту 35 Типового положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю: «У разі введення в Україні або окремих її місцевостях за місцезнаходженням інтернату надзвичайного або воєнного стану проводиться підготовка та облаштування захисних споруд цивільного захисту, підвалів або інших приміщень, придатних для укриття підопічних і персоналу та безпечного перебування в них, перевірка та забезпечення наявності опалення, водопостачання, електричної енергії, забезпечення необхідного запасу продуктів харчування, води, лікарських засобів, засобів гігієни, одягу, взуття тощо.» Ця норма має бути обов’язковою без прив’язки до особових періодів, оскільки при настанні таких обставин захисні споруди мають виконувати свої функції в повному обсязі, щоб зберегти життя підопічних!
Не встановлено граничний термін, протягом якого, інтернат може здійснювати опіку. Це не спонукає адміністрацію інтернатної установи вживати заходів щодо призначення опікуна чи піклувальника або поновлення чи часткового обмеження їхньої цивільної дієздатності.
Загалом до проєкту постанови НАІУ надано пропозиції та зауваження на 5 аркушах.