Мрія про вершину

27 Жовтня 2017 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Могутня гора знову підкорилася сильному людському духові. 1 жовтня коломиянин Роман Губач, який пересувається за допомогою інвалідного візка, разом із друзями зумів піднятися на Говерлу. Заради мрії він готовий здолати будь-які перепони.

Через травму три роки тому Роман сів в інвалідний візок. Та він не скорився обставинам і продовжив вести активний спосіб життя. Хлопець працює оператором в коломийському Єдиному центрі надання реабілітаційних та соціальних послуг – приймає замовлення на соціальне таксі. Він веселий, життєрадісний та енергійний.

Підкорити Говерлу

Нещодавно в Романа Губача з’явилася мрія піднятися на Говерлу. «В інтернеті я побачив фотографії, як Іван Маслюк зі Львівщини на візку разом з волонтерами проєкту «On 3 wheels» піднімався на Говерлу. У мене теж виникло бажання туди піднятися», – розповідає хлопець.

Роман зв’язався з волонтером проєкту «On 3 wheels» Олександром Луциком, і той залюбки погодився дати візок.

Спеціальний візок проєкту «On 3 wheels» подарував Віталій Кличко у рамках однієї телевізійної програми. Волонтери дають візок всім охочим за умови, що хтось із них буде присутній при сходженні на гору. «З першого разу розібратися зі всіма нюансами візка не вдасться. Це може травмувати когось, може ускладнити подорож або зіпсувати візок. Цей візок дорогий, з Франції. В Україні знайти до нього запчастини нереально», – пояснює Олександр Луцик.

Волонтери «On 3 wheels» пропонували Роману Губачу свою допомогу, але так склалося, що на той момент Роман вже знайшов 16 людей, які зголосилися допомогти йому піднятися на Говерлу.

Надійна підтримка

У гірському поході Романа супроводжували друзі та нові знайомі зі спортивно-гірського клубу «Білий камінь». Головний ініціатор клубу Іван Візнюк каже, що під час організації походу хвилювався, як перед екзаменом в школі. «Наш з Романом спільний друг, який працює на гірському рятувальному пункті, розповів, що бачив, як цього року вже піднімалися люди з цим візком. Я одразу знав, що буде важко. Дуже хвилювався, коли ми збирали людей. З 30-ти охочих з нами поїхало 16 людей, інші не змогли приєднатися до нас через певні обставини. Склад нашої групи мінявся в останній момент. Також потрібно було прокласти маршрут та вирішити питання з транспортом. Один водій навіть скасував свій рейс до Польщі, аби дати нам бус. Нам допомагали хто як міг», – говорить Іван.

Сходження на Говерлу тривало чотири години, що є чудовим результатом, зважаючи на особливості цього сходження. Підніматися було важко: хлопці везли Романа, штовхали, нерідко несли його на візку. Траплялося, що хтось із них падав. Але альпіністське спорядження, що було прикріплене до візка, страхувало Романа та допомагало хлопцям рівномірно розподіляти фізичне навантаження. Перед вершиною було найважче. Знесилені, вони зупинялися кожних 20-30 метрів. Та попри втому спільними зусиллями їм вдалося дійти до мети.

Емоції на висоті

Коли Роман Губач піднявся на Говерлу, його переповнювали неймовірні емоції. «Я був дуже задоволений, емоції були просто на висоті. Погода була гарна – на небі ні хмаринки. Я тільки крутив головою і роздивлявся, як там гарно. До цього моменту ніколи не бачив таких пейзажів. Я був радий за себе, за хлопців, що вони змогли мене підняти. Я їм дуже вдячний», – ділиться він.

Іван Візнюк додає: «Всі були раді. Хтось кричав, хтось мовчав, а хтось просто переводив подих. Ми пораділи, привітали Романа і самі себе. Трохи не вірилося, що ми провернули таку авантюру. Та ми розуміли, що пройдено тільки півдороги».

Після відпочинку і зроблених фотографій товариші почали спускатися вниз. Романові спускатися виявилося важче, ніж підніматися, адже було доволі високо і стрімко. Та все одно компанія продовжувала йти у піднесеному настрої аж три години.

Змінити ставлення

Іван Візнюк вважає, що потрібно продовжувати такі походи з людьми, які пересуваються за допомогою інвалідного візка. Таким чином буде змінюватися ставлення людей. «По дорозі на гору туристи запитували: «А що сталося?», «Навіщо ви то робите?», «Для чого це?». Головне, ми розуміли, для чого це робимо. Ми пояснювали людям, що йдемо на Говерлу так, як і інші, допомагаємо здійснити мрію свого друга», – розповідає Іван.

Здійснивши свою мрію, Роман Губач рекомендує всім людям з особливими потребами піднятися на гірську вершину. «Багато людей на візках хочуть побувати на Говерлі. Вони сидять вдома і думають, хто їх туди винесе. Тепер є спеціальний візок, є така можливість, то чому не спробувати хоча б раз?» – каже він.

Роман Губач з Коломиї став третім, хто зумів піднятися на Говерлу за допомогою спеціального інвалідного візка. До нього це робили Іван Маслюк із Львівщини та Микита Рейда з Кам’янця-Подільського. Окрім Говерли, подібні сходження відбувалися й на інші гори.

Підкорити найвищу гірську вершину України прагне чимало людей, але не кожен вважає, що йому це під силу. Роман Губач на власному прикладі довів, що піднятися на Говерлу можна навіть на інвалідному візку. Головне щиро вірити у власну мрію і мати друзів, які допоможуть цю мрію здійснити.