За бажанням працівника-людини з інвалідністю роботодавець зобов’язаний встановити йому пільгові умови праці, зокрема неповний робочий день або робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Зменшення тривалості робочого часу може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня або одночасного зменшення кількості днів і тривалості щоденної роботи залежно від домовленості між роботодавцем і працівником-інвалідом.

Залучення осіб з інвалідністю до роботи у нічний час та до надурочних робіт допускається лише за їхньої згоди і за умови, що це не суперечить рекомендаціям МСЕК.

Інвалідам І та ІІ груп надається щорічна основна відпустка на 30 календарних днів, а ІІІ- 26 календарних днів у зручний для них час.

Працівникам з інвалідністю може бути надано додаткову відпустку (без збереження зарплати) до 2 місяців (людини з інвалідністюм І та ІІ груп – 60 календарних днів, і ІІІ – 30 календарних днів щорічно).

Роботодавці зобов’язані надати відпустку без збереження зарплати, якщо працівник, котрий має статус людини з інвалідністю, виявив таке бажання. Працівники-інваліди, які нещодавно влаштувалися на роботу і ще не відпрацювали 6 місяців, мають право піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи. Якщо колдоговір підприємства встановлює додаткові відпустки або інвалід має право на додаткові відпустки на інших підставах, то кількість днів додаткової відпустки додається до основної щорічної відпустки.

Тривалість відпустки встановлено з розрахунку на рік, працівник з інвалідністю може за своїм бажанням розділити її і використати частинами.

Головний спеціаліст управління юстиції М.О.Ілюшина

Гриф