«Як жити далі?»

19 Серпня 2014 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Фото Руслана КАНЮКИ, «День»

Сьогодні українські паралімпійці, члени Національної асамблеї інвалідів України та Національного комітету спорту інвалідів України завітали до поранених бійців із зони АТО, які зараз перебувають на лікуванні у Києві.

У внутрішньому дворику Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» відчувалася хвилююча і напружена атмосфера. З одного боку – майстри спорту міжнародного класу Іван Заміга, Микола Овчаренко, Світлана Трифонова, Петро Остринський, Олександр Голуб, Євгеній Богодайко, Михайло Ткаченко, лідер та інструктор активної реабілітації Володимир Азін, учасник бойових дій в Афганістані Володимир Кравченко, з іншого – наші хлопці, які постраждали під час воєнних дій на сході України. Одні уже давно перебороли свої травми, а в інших лише починається новий етап життя.

«Я не сиджу, а повноцінно живу на візку з трьох років, – говорить президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій СУШКЕВИЧ. – І я тут зокрема для того, щоб показати вам можливості нового життя. Ми в боргу перед вами – захисниками нашої Вітчизни».

У ході зустрічі паралімпійці поділилися своїм досвідом життя після травми. Багато говорили про віру і силу духу, про те, чому варто боротися за життя і як брати нові трампліни та перешкоди. Окрім психологічного обговорили і фізичне здоров’я, зокрема питання соціального захисту та протезування. Крім того, Національний комітет спорту інвалідів України та Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» оголосили про старт програми по залученню до занять фізичною культурою, спортом та фізкультурно-спортивною реабілітацією осіб з обмеженими можливостями, які отримали поранення в зоні АТО.

На жаль, дуже мало поранених змогли чи виявили бажання спуститися на зустріч. Але ті, які все ж таки приїхали на інвалідних військах, посміхалися і жартували. Їх рідні кажуть, що ще недавно вони також не бажали спілкуватися. Зараз хлопці проходять важкий шлях реабілітації. Вони різні за характерами і віком – найменшому бійцю, що прийшов на зустрічі було всього 19 років. Вони з різних міст і бригад. Але тепер їх об’єднує спільна історія АТО і схожі травми. Вони потребують уваги українського суспільства. Звертаючись до бійців, Валерій Сушкевич сказав: «Ви сьогодні – герої України!» «А що буде завтра?» – тихо промовив чоловік на інвалідному візку…

Анна СВЕНТАХ, «День»