Як подолати бюрократичні бар’єри

12 Жовтня 2016 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Автотранспортом з ручним керуванням я користуюся вже давно. Надзвичайно зручно те, що людям з інвалідністю на підставі Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” дозволено зберігати автомобіль з ручним керуванням в гаражі в  безпосередній близькості від будинку, де проживаєш. Оскільки  я мешкаю у  центральній частині  міста Києва, єдиною незручністю було те, що мій гараж неодноразово переміщувався  у зв’язку з різного роду будівельними роботами, однак треба віддати належне – кожного разу районна влада намагалася допомогти облаштуватися на новому місці.

Останнє “переміщення” відбулося, коли здійснювалася реконструкція Пейзажної алеї, де знаходилися гаражі автокооперативу “Пейзажний”.  Усе було б добре, якби на цю ділянку не поклало око МЗС. Замість гаражів тут, у зсувонебезпечній зоні, планувалося побудувати великий житловий будинок. Нам запропонували звільнити гаражі для знесення. Автовласники намагалися відстоювати свої  права, аргументуючи позицію тим, що земельна ділянка була виділена цільовим призначенням для людей з інвалідністю і ветеранів праці строком на 24 роки і закладена у ландшафтному плані реконструкції Пейзажної алеї, але реакція на такі звернення була відсутня. Хто добровільно не бажав звільняти гараж, спилювали замки і викидали назовні особисті речі. У цей процес районна і міська влада не втручалася. Усі гаражі встигли повністю знести, а потім подальші будівельні роботи зупинилися з невідомих причин. Незабаром МЗС відмовилося  тут  щось  споруджувати,  очевидно знайшовши краще місце.

Прикро було втрачати  добре впорядкований гараж, але я сподівався, що у райадміністрації незабаром  розберуться в усьому і обов’язково допоможуть вирішити  питання, як це було раніше. Виявляється, з того часу, коли я останній раз спілкувався з чиновниками, багато що змінилося.

У квітні 2012 року  Київська  міська рада прийняла постанову “Про порядок надання інвалідам дозволів на встановлення тимчасових збірно-розбірних гаражів у масивах багатоквартирної житлової забудови в м. Києві”. Згідно цієї постанови особа з інвалідністю має самостійно вибрати необхідне місце, надати дев’ять документів, які  підтверджували б його право  на  встановлення  гаража. Серед них, крім суто  інвалідних документів, необхідно зробити ситуаційну схему із зазначенням бажаного місця розташування гаража, викопіювання з кадастрового плану міста, фотографії обраної  ділянки. Після  розгляду цих документів районна адміністрація звертається  до Головного управління містобудування та архітектури Київської міської ради та до Головного управління земельних ресурсів стосовно надання інформації щодо можливості розміщення тимчасового гаража. Після розгляду цих документів цими структурами вони мають надіслати інформаційні листи в районну адміністрацію – одна з них дає згоду, інша підтверджує наявність вільної ділянки. Після збору усіх документів районна адміністрація готує відповідне розпорядження. А щоб сама процедура отримання дозволу людині з інвалідністю не  видалася досить легкою, Київрада трохи згодом прийняла Додаток до рішення про забезпечення інвалідів гаражами, де інструктивні вимоги складаються майже з двадцяти пунктів.

Про те, як працює нововведення, я незабаром переконався на практиці. Зібрані у повному обсязі документи довго мандрували по інстанціях в райадміністрації і на цьому шляху, як не прикро, втрачали свою комплектність – то зникала якась довідка, то губився кадастровий план тощо. Моя наполегливість добитися істини, була марною. Ніхто не бажав брати на себе відповідальність за дозвіл по встановленню збірно-розбірного гаража, щоб не завдавати собі зайвих клопотів. Пізніше з’ясувалося, що земельні ділянки роздають по іншій схемі, а інформація кому і що роздали не є публічною. Тому щоразу надіслані інвалідом документи на здавалося б вільну земельну ділянку насправді виявлялися фікцією. Навіть малесенький  клаптик землі негласно перебував в  оренді  чи був  приватизований, хоча подекуди знаходилися  вони у вкрай занедбаному стані і присутність гаража ситуацію аж ніяк не погіршила. Разом з тим на місці знесених гаражів кооперативу “Пейзажний” несподівано розпочалося нове будівництво. Дехто припускав, що це МЗС вирішило повернутися на старе  місце. Що діялося  за високим парканом дізнатися було важко. Проте будівництво росло не угору а вшир і незабаром за адресою вул. Володимирська, 10 стали  проглядатися реальні обриси бетонних гаражних боксів. Зажевріла надія повернутися на старе місце, де колись знаходився і мій гараж. Аналогічні оптимістичні думки плекав і колишній сусід по гаражу, ветеран праці. Проте виявилося, що ніхто нас тут не чекає. Порядкувати узялися солідні особи без ознак інвалідності, які пересувалися на вкрай дорогих авто. Поки не була  здійснена повна  забудова території ми звернулися до відповідних органів на правах колишніх власників гаражів задовольнити наші прохання. Підтримали нас і суди, які, вивчивши  усі  обставини справи, визнали  нас особами постраждалими, а Вищий спеціальний суд  рекомендував не чинити перешкод у  поверненні  колишніх  автовласників на  даний об’єкт.

В процесі аналізу фактів з’ясувалося, що на площі майже 600 кв.м. встановлені десять капітальних гаражів без будь-яких дозвільних документів. А в травні  минулого року тут додатково з’явилися ще два збірно-розбірні  гаражі, очевидно з метою вигідного перепродажу гаражних місць у центрі  Києва.

Хоча Департамент земельних ресурсів при КМДА визнав незаконність будівництва за адресою вул. Володимирська,10, наш заклик до повного швидкого оперативного розслідування залишився непочутим. А нам було рекомендовано діяти  по вже відпрацьованій схемі: збір документів, звернення до райадміністрації і таке інше. Водночас, щоб відвадити настирливих прохачів, в Шевченківській  райадміністрації, як це не дивно, запрацювала “Комісія з припинення”. Суть розпорядження. яке  підписав голова Шевченківської райадміністрації, полягає у тому, щоб наділити певними повноваженнями ініціативних представників нелегального гаражного кооперативу в плані недопущення зазіхань на територію “сторонніх” осіб.

Щоразу, коли ми звертаємося до органів виконавчої влади, ми сподіваємося на об’єктивний розгляд справи. Стосовно людей з інвалідністю вивчення таких звернень має бути  максимально спрощене. Пройшло вже чимало часу, коли був прийнятий Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, який був одним з перших на зорі виникнення нашої незалежної держави. Усі інші доповнення, зміни мають лише поліпшувати цей директивний документ, який після його прийняття, навіть у Європі визнали прогресивним.

Проте на практиці усе відбувається інакше. Бюрократію можна порівняти з грипом скільки не знаходили ліків від цієї хвороби, а вона змінює свої симптоми і продовжує існувати. Але кожна людина, якщо бажає подолати цю хворобу, має з нею боротися і коли прагне перемогти, треба докласти для цього певні зусилля. Оскільки це не боксерський ринг, в силу вступає логіка, аргументація, переконливий  фактичний  матеріал.

На  правах людини, яка вже тривалий час бореться з несправедливістю, хочу поділитися думками, як слід долати бюрократичні бар’єри. Практика підказує, що доцільніше надсилати листи рекомендованою поштою, щоб мати якесь підтвердження свого звернення. А коли заява  подається особисто, просити обов’язково назвати номер справи. Тепер про спосіб зберігання даних. Як це краще робити? Тримати інформацію на флешці, чи мати паперові примірники. Досвід підказує, що крім електронної копії доцільно мати деякі важливі документи у паперовому вигляді. Якщо намічається якась важлива зустріч, паперові документи завжди під рукою та й люди звикли до них.

Варто завести окрему папку з файлами і складати туди усе, що стосується справи. Якщо документи безсистемно зібрані докупи, доведеться витратити багато часу на пошук потрібного. Зрозуміло, що не варто нікому віддавати оригінали важливих документів, оскільки вони можуть безповоротно зникнути і довести щось, хоча б у суді, буде вкрай важко. Перевіряйте наявність копій документів щоб надавати для розгляду лише дублікати, а не останні екземпляри.

Як не прикро читати листи з відмовками, ні в якому разі не варто їх викидати, навіть у тому разі, якщо вони фактично повторюють попередні. Доцільно їх порівнювати, уважно читати. Часто увага до дрібничок може відіграти ключову роль у виведенні на чисту воду недобросовісного чиновника. Якщо є можливість скористатися фотоапаратом чи  диктофоном, не треба цим нехтувати. Не зайвим буде помандрувати по сторінках інтернету, щоб виявити можливі додаткові матеріали по даній темі. І ще, потрібно набратися терпіння у відстоюванні своєї позиції, звісно, якщо ви дійсно хочете перемогти і вірите у правоту своєї справи.

Леонід Кудряшов, журналіст

Додатково надсилаю фотографії самовільно захопленої території у самому центрі Києва, де, виявляється, можна ставити будь-що і для цього не треба морочитися для отримання дозвільних документів, тільки незрозуміло, в чому тоді полягає функція офіційних органів землевпорядкування? На одному зі знімків зображено, як дуже добре тут почуває себе в гаражах нелегальна артіль, а інваліду заявляють,що вільних земельних ділянок немає.