Публікуємо конспект трансляції про роботу з дітьми з аутизмом і корекцію поведінкових проблем. Спікерка – Ольга Малікова, виконавча директорка Української асоціації поведінкових аналітиків, асистентка вчителя в київській школі №58.

Перша частина матеріалу доступна тут

У цій статті читайте:

• що робити, якщо дитина не хоче працювати з асистентом учителя;
• як налаштувати вербальний контакт та організувати корекційну роботу з дитиною, яка заперечує все;
• як оцінювати дитину з РАС;
• як діти з аутизмом пишуть контрольні роботи;
• яку документацію має вести асистент вчителя;
• як проводити корекційне заняття, якщо більша частина часу йде на залучення дитини;
• як донести до батьків, що дитині необхідна допомога психолога;
• як організувати роботу асистента вчителя в старшій школі;
• педагогіка партнерства в навчанні учнів з ООП.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ПРАЦЮВАТИ З АСИСТЕНТОМ УЧИТЕЛЯ І ВИКОНУВАТИ ІНСТРУКЦІЇ

З дитиною треба встановити керівний контроль – коли дитина виконує ваші прохання або інструкції. Якщо дитина не слухається жодного дорослого – керує вона. Якщо в нас є керівник, який щось робить на так, як нам подобається, чи можемо ми щось зробити? З дитиною так само.

Коли дитина приходить у школу вже з такою поведінкою – це велика проблема, яку треба було розв’язувати ще до садочка: формувати це в індивідуальному форматі з батьками, з педагогами, а потім переносити на співпрацю з дітьми.

Як частину формування керівного контролю ми можемо використовувати заохочування дитини за те, що вона виконує наші вимоги, робить завдання, слухається нас. Але враховуйте: якщо дитині доступні всі базові речі – вона може дивитися мультики, скільки їй треба, гратися, їсти смачні страви, займатися тим, що їй подобається – то наші заохочення не спрацюють.

ЯК НАЛАШТУВАТИ ВЕРБАЛЬНИЙ КОНТАКТ ТА ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ З ДИТИНОЮ, ЯКА ЗАПЕРЕЧУЄ

Дитина не може заперечувати все, тому що є те, що їй подобається. І ми можемо маніпулювати цим, використати стратегію “спочатку-потім”, домовлятися.

Можемо спитати: “Ти не хочеш виконувати завдання, а що би ти хотів?”. Якщо дитина скаже: “Я хочу, щоби ви залишили мене в спокої, я нічого не хочу робити” (це найстрашніший випадок, адже рідко діти кажуть, щоб їх залишили в спокої).

У такому випадку ми говоримо: “Ти зараз розв’язуєш один приклад, і я на 5 хвилин тебе залишаю”. Вона сидить на уроці, займається своїми справами. Через 5 хвилин ми повертаємось: “П’ять хвилин минули. Хочеш, щоб я знову пішов? Два приклади – і я піду”.

Додатково можемо заохочувати чимось, що подобається дитині.

Важливий аспект, як працювати з дітьми, які постійно від усього відмовляються – з’ясувати, чому вони відмовляються. Можливо, дитині важко, вона боїться бути неуспішною.

Якщо щось не вдається, виходить з ладу, губиться, для дітей це може бути травматичною подією. Адже в них не завжди сформоване розуміння – якщо щось загубилось, то воно знайдеться; або можна взяти інший предмет. Інколи діти сприймають ситуацію буквально: вони бачать, що в зошитах пишуть тільки ручкою і якщо та загубилася, то це катастрофа – тому що олівцем або фломастером писати не можна.

Можливо, дитина боїться невдачі, не хоче навчатись, адже не навчена вчитися і хоче постійно гратись. Якщо це спільна діяльність з однокласниками, дитина може відчувати себе неуспішною. Або це може бути якась діяльність на перерві, коли дитина не знає, як пограти з ровесниками, а ми пропонуємо: “Іди там пограй, хлопці он спускають якісь машинки”.

Дитина відмовляється, тому що, наприклад, не знає, як грати в цю гру, боїться, що буде грати неправильно, що діти будуть сміятися. У цьому випадку дорослий має бути провідником між усіма дітьми й дитиною з ООП.

Отже, коли дитина відмовляється від усього, спробуємо з’ясувати, що відбувається, чому відмовляється, паралельно: що хоче, що любить, що подобається.

Завдання протягом уроку можна побудувати за принципом бутерброда: складніше завдання (те, що дитина не дуже любить; на початку можна робити його в зменшеному обсязі), далі якась приємна для дитини діяльність (залишили в спокої або розмальовка на тему уроку), далі знову складніша діяльність і знову легша.

Якщо дитина відмовляється брати участь у якихось різновидах діяльності саме через те, що боїться бути неуспішною, у неї може бути вроджений перфекціонізм. Тож ми маємо заохочувати її не тільки за те, як вона робить завдання, а навіть за спроби – говорити “молодець”, давати жетони чи інші відмітки.

ЯК ОЦІНЮВАТИ ДИТИНУ З РАС

Так, як би ви оцінювали дитину з будь-якими іншими особливими освітніми потребами. Тобто, відповідно до цілей в індивідуальній програмі розвитку і в індивідуальній навчальній програмі, якщо вона є.

Є критерій для дітей: наприклад, отримання високої оцінки – це виконання контрольної роботи максимум з однією помилкою. Обсяг контрольної роботи в дитини з ООП може бути зменшеним, якщо зберігається складність завдань.

Також я знаю, що в школах для дітей з інтелектуальними порушеннями продовжують словесне оцінювання і на 3 клас, хоча інші діти вже мають бальну систему оцінювання.

Якщо дитина займається за модифікованою програмою, має інтелектуальні порушення, то вона буде оцінюватися за своїми критеріями. Водночас, в її документах про закінчення школи буде зазначено, що оцінки вона отримувала відповідно до них.

ЯК ДІТИ З АУТИЗМОМ ПИШУТЬ КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ

Якщо вони можуть розв’язати контрольну роботу, навчаються повністю за типовою програмою, то вони пишуть контрольну, як усі. Якщо їм потрібна адаптація, то щось у контрольній роботі ми змінюємо: можливо, підкреслюємо ключові питання, даємо дитині алгоритми для розв’язання задач.

Можливо, є сенс використовувати візуалізацію. Дитина може писати контрольну на окремому аркуші або в спеціальному зошиті з друкованою основою, попрацювати на чернетці та переписати на аркуш чи в зошит. Це певна послідовність дій: відкрити, подивитися перше завдання, зробити його на чернетці, записати в зошит.

Тому ми можемо скласти дитині візуальний послідовний план і допомагати за ним рухатись. У цьому випадку допомога асистента не буде стосуватися виконання завдань, а тільки послідовності дій.

Не для всіх дітей з аутизмом це потрібно, діти зазвичай дуже добре працюють із відповідними завданнями контрольної роботи, але інколи буває, що є потреба в такій допомозі.

ЯКУ ДОКУМЕНТАЦІЮ МАЄ ВЕСТИ АСИСТЕНТ ВЧИТЕЛЯ

1. Асистент вчителя веде щоденник спостережень за діяльністю дитини з ООП або кількох дітей, якщо в класі вона не одна. У ньому він може відмічати навчальні успіхи або труднощі дитини, особливості поведінки, взаємодії з іншими дітьми, фіксувати домашні завдання – дається адаптоване чи модифіковане завдання.

Це все для того, щоби передати інформацію батькам. Немає вимог до форми, до вигляду цього щоденника. Я раджу запитати в адміністрації вашого закладу, який, на їхню думку, повинен мати вигляд щоденник спостережень – можливо, вони отримали рекомендації від управління освіти або були на якихось освітніх заходах.

2. У асистента має бути розклад роботи, як і в будь-якого педагога – його затверджує директор.

Щодо всього іншого немає вимог – наприклад, річний план роботи, перспективний план. Але якщо адміністрація вашого закладу вимагає такі документи, значить ви маєте їх вести.

Також асистент вчителя може фіксувати все в ІПР, коли збирається команда супроводу.

ЯК ПРОВОДИТИ КОРЕКЦІЙНІ ЗАНЯТТЯ, ЯКЩО БІЛЬША ЧАСТИНА ЧАСУ ЙДЕ НА ЗАЛУЧЕННЯ ДИТИНИ

У такій ситуації насамперед треба прибрати всі корекційні цілі, окрім формування співпраці з дитиною і максимально швидкого залучення до заняття. Наприклад, у логопеда ми маємо відставити цілі з постановки звуків і поставити тільки завдання, що дитина, заходячи в кабінет, має кілька хвилин (можна ставити таймер), щоби погратися чи подивитись щось їй цікаве.

Фото: автор – photographee.eu, Depositphotos

Потім вона починає рухатися в межах заняття. Ми її інтенсивно заохочуємо тими самими цікавими для неї речами. Завдання мають бути легкими для дитини, щоб вона не витрачала енергію на них. Так ми формуємо співпрацю й роботу на занятті.

20 хвилин корекційного заняття – це дуже маленький проміжок часу. Проте воно може тривати й більше, ніхто вам не забороняє. Також є рекомендації, в яких зазначена кількість хвилин для індивідуальних і групових занять. Можливо, є сенс проводити групове заняття, яке може тривати 40 хвилин, поєднуючи кількох дітей. Ба більше, можливо, у колективі цій дитині буде простіше, вона буде бачити, що її друзі вже включились в роботу, а вона займається іншими справами.

Ще лайфхак – зробити бідне середовище. Іграшки, дидактичний матеріал мають стояти в шафі або десь біля педагога й надаватися тільки за його згодою. Відповідно, ймовірність, що дитина буде крутитися по кабінету і не долучатися до заняття, – набагато менша. Тим паче, якщо інші діти вже будуть працювати.

Можна спробувати, щоби цю дитину залучав до роботи не педагог, а самі діти. Часто діти з аутизмом сприймають це як менш директивну ситуацію, як дружнє спілкування з однокласниками.

ЯК ДОНЕСТИ ДО БАТЬКІВ, ЩО ДИТИНІ НЕОБХІДНА ДОПОМОГА ПСИХОЛОГА

Якщо дитина з ООП і вона на інклюзивному навчанні, то допомога психолога передбачена в межах корекційно-розвиткової роботи. Я не знаю жодної дитини, з жодною нозологією, якій би ІРЦ не рекомендував заняття з психологом.

Якщо дитина не на інклюзивному навчанні, то є шкільний психолог, який приходить у клас. Відповідно, він може дати рекомендації класному керівникові: “У цієї дитини є потреба в роботі з психологом”. Той же має повідомити про це батькам.

Якщо батьки кажуть, що робота з психологом не потрібна, то треба наводити конкретні приклади, що відбувається з дитиною. Важливо це робити, не звинувачуючи, а давати сухий підсумок – просто фіксуємо що сьогодні робила дитина.

Класний керівник може особисто поговорити з батьками телефоном або запросити на зустріч, зачитати з аркуша те, що він спостерігав і запитати: “Як ви думаєте, що спричинило цю ситуацію?” Якщо батьки говорять: “Те, що ви поганий вчитель”, – він може відповісти: “Але мене тут не було, я нічого дитині не робив, учень посварився з однокласниками, чому так?”. – “Однокласники його дістають”. – “Ми спостерігаємо, що ці однокласники більше ні з ким не конфліктують”.

Треба намагатися розв’язати цю ситуацію й говорити, що є шкільний психолог, який може провести корекційну роботу, батьки мають надати на це просто згоду.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ В СТАРШІЙ ШКОЛІ

1. Ми маємо сформувати єдине ставлення до інклюзії в школі. Принаймні, дотримання нормативних вимог.

2. Асистент готується до уроку заздалегідь, тому кожен вчитель-предметник має надати тематичний план, асистент має разом із ним подивитися підручник. Це не означає, що треба мати план на весь рік. Спочатку він може бути, наприклад, до осінніх канікул.

3. Розібратися, які є труднощі в дитини, яка буде потрібна допомога, з’ясувати які треба підготувати матеріали. Може, у вчителя є додаткові презентації, зображення, ролики з різних теми. Або асистент може їх дібрати.

4. Десять разів повторити вчителю, що якщо щось змінюється (наприклад, учитель вирішив на наступному тижні провести самостійну роботу з минулої теми), вчитель має повідомляти про це асистенту. Відповідно, якщо дитина не може впоратися з тими завданнями (наприклад, у неї модифікована програма, значить асистент разом з учителем підготують інші).

Що означає “разом з учителем”? Учитель дасть напрями роботи, а асистент оформить: підбере малюнки, напише текст, роздрукує. Це робиться не за 10 хвилин до уроку. Вчителю та асистенту треба знаходити для цього спільні “вікна”, використовувати канікулярний час.

Звісно, у середній і старшій школі, де велика кількість предметів, асистентові важко, оскільки він може не мати знань з усіх тем усіх предметів у тому обсязі, щоби допомогти дитині. Тому можна спробувати залучити батьків, щоби вони допомагали готувати матеріал.

5. Якщо дитина може слухати вчителя й виконувати завдання, то робота асистента може спрямовуватися на соціальну взаємодію дитини, на поведінкові особливості.

Завдання протягом уроку можна побудувати за принципом бутерброда: складніше завдання (те, що дитина не дуже любить), далі якась приємна для дитини діяльність (залишили в спокої або розмальовка на тему уроку), далі знову складніша діяльність і знову легша. Фото: автор – photographee.eu, Depositphotos

ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА В НАВЧАННІ УЧНІВ З ООП

Що таке педагогіка партнерства? Це коли до навчання залучені вчителі, діти та батьки, і вони діють як єдиний механізм. Вчителі зазвичай страждають, коли батьки не залучені в процес навчання.

1. У контексті педагогіки партнерства перше в роботі з дітьми з ООП – це лист обміну інформацією школа-дім. Це перший зв’язок школи з батьками. На одній частині аркуша ми заповнюємо інформацію про щось яскраве, що відбувалося в школі. Батьки, зі свого боку, заповнюють іншу частину аркуша про те, що було вдома (як спала, самопочуття, чим займалася), і віддають його щоранку.

2. У нашій школі батьки залучені до процесу навчання, виконують рекомендації, які дають фахівці. Проте я знаю випадки, коли батьки просто приводять дитину до школи й не хочуть перейматися тим, що відбувається з нею. Щоправда, це трапляється так само часто й серед дітей із типовим розвитком.

У нас в класі батьки всіх дітей активно долучались, робили майстер-класи в межах уроку, подавали ідеї для спільного проведення часу, приходили на уроки малювання.

3. Не можна не запрошувати батьків на засідання команди супроводу, тому що вони є її учасниками. Якщо ми їх не запрошуємо, це порушує їхні права.

Вони можуть не хотіти приходити, але ми маємо наполягати: “Якщо ви не можете зараз, перенесімо засідання, але, будь ласка, прийдіть”. Батьки мають розуміти, що відбувається.

Я б сказала, що засідання команди супроводу ніколи не закінчується. Адже протягом шкільного дня за потреби ми спілкуємось з усіма вчителями, корекційними педагогами. Наприклад, що буде використовуватися певний різновид підтримки дитини, або можна прийти до психолога і спитати, як краще провести заняття.

Краще мати постійне спілкування, ніж зустрічатися виключно на засіданнях.

“Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Alexander_Safonov, Depositphotos

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Джерело https://nus.org.ua/articles/yak-navchaty-ditej-z-autyzmom-v-inklyuzyvnyh-klasah-chastyna-2