Для лідерів та активістів громадських організацій людей з інвалідністю відбулась онлайн зустріч “Як говорити з військовими після повернення з фронту так, щоби не завдати їм болю”, щоб висловити подяку і не образити підтримкою, щоб зрештою вивезти емоційно їхні спогади про життя на межі смерті і руйнувань, якщо їм кортітиме поговорити проце, – то все питання емпатії. Емпатії до людини в цілому.

Для людей, хто здобував професійну освіту педагога чи психолога, то буде дещо легше, бо, так би мовити, вони вміють, або, принаймні, мали би вміти відчувати співрозмовника і точки його болю, щоб безпечно для обох оминати їх або проговорювати, як зараз кажуть, екологічно. А решті людей, хто не має природнього хисту відчувати поріг у бесіді, який переступати табу, мабуть, не завадить підготуватися.

Якнайкраще допомогти у цьому питанні можуть кризові психологи та ветерани, які вже адаптувалися до тилового життя.

Тож, команда проєкту “Ми поруч” разом із психологинею Вікторією Ратєєвою та кіборгом, який захищав Донецький аеропорт, Олександром Терещенком пропонують знайти відповіді на наступні питання:

• • Чому військових не варто боятися?
  • Як говорити з військовими, коли вони повертаються додому?
  • Про що не варто запитувати і небажано розповідати?
  • Що таке той самий ПТСР?
  • Як побудувати місток дружнього спілкування між цивільними людьми і тими, хто в реальності бачив смерть в очі?

Проєкт здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Supported by the Democracy Grants Program of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official Position of the U.S. Government.

Джерело