Виборче право людей з інвалідністю в Україні: реалізоване чи приховане громадянство?

8 Червня 2015 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Вже у жовтні 2015 року відбудуться чергові вибори до місцевих органів самоврядування, де, згідно чинного законодавства, громадяни нашої держави матимуть можливість віддати свої голоси за тих, кому довіряють. Та чи всі громадяни нашої країни зможуть реалізувати своє виборче право? На жаль, в Україні є люди з прихованим громадянством. І це – люди з інвалідністю, які відповідно до чинного законодавства та Конституції України нібито мають однакові права та обов’язки, у тому числі, щодо участі у виборчих та політичних процесах, проте насправді не можуть реалізувати своє виборче право. Унікальне дослідження щодо забезпечення доступу осіб з інвалідністю до виборчих та політичних процесів в Україні, у якому мова йде про оцінку ситуації з виборчими і політичними правами людей з інвалідністю, здійснено Національною Асамблеєю інвалідів України спільно з USAID, Міжнародним фондом виборчих систем (International Foundation for Electoral Systems, IFES) та за підтримки Посольства Канади.

Саме цьому дослідженню було присвячено круглий стіл “Доступ осіб з інвалідністю до виборчих та політичних процесів в Україні” за участю Романа Ващука, Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні; Девіда Енніса, Голови представництва Міжнародного фонду виборчих систем в Україні (International Foundation for Electoral Systems, IFES); Валерія Сушкевича, Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю, голови НАІУ; Василя Шевченка, Першого заступника Міністра соціальної політики України; Андрія Магери, заступника Голови Центральної виборчої комісії та лідерів громадського руху людей з інвалідністю.

Конвенція ООН про права людей з інвалідністю, європейські міжнародно-правові документи, рішення Ради Європи визначають фундаментальне право людей з інвалідністю обирати і бути обраним до виборчих державних інституцій. Надзвичайно глибоке обговорення реалізації цього права по відношенню до людей з інвалідністю в нашій державі відбулось у рамках цього заходу, що пройшов 4 червня 2015 у м. Києві.

За словами Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні Романа Ващука, виборчі процеси, як правило, призводять до наслідків. І цими наслідками стає вибір претендентів у Парламент, місцеві органи самоврядування та вибір Президента. Якщо цей вибір відбувається без участі людей з інвалідністю, чи обрані бачитимуть і чутимуть проблеми людей з інвалідністю чи останні стануть невидимими для влади?

Ці люди не просто невидимі для влади. Люди з інвалідністю, за словами Девіда Енніса, Голови представництва Міжнародного фонду виборчих систем в Україні (International Foundation for Electoral Systems, IFES) – люди з прихованим громадянством. Адже вони не мають можливості вповні реалізувати своє право обирати та бути обраним. «Люди з інвалідністю хочуть брати участь у всьому житті держави, і вибори – не виключення. Їх участь у виборчому процесі є демонстрацією, що вони активні громадянами, члени суспільства. Це демонстрація того, що вони є тут! І для того, щоб вони тут були, не потрібно вкладати державі великих коштів…» – зазначив Девід Енніс.

За словами Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю, Валерія Сушкевича, бар’єри – основа правової проблемності в Україні. «У нас є суттєва дистанція між задекларованим правом обирати і бути обраним та його виконанням. Пасивність держави в подоланні цієї дистанції, відсутність політичної волі у Парламенті, виборчих інституціях – це порушення прав людей з інвалідністю, прояв дискримінації по відношенню до цих людей…Тому висновок: влада, обрана без людей з інвалідністю – гарантія подальшої дискримінації громадян з інвалідністю,» – підкреслив В.Сушкевич.

За результатами дослідження, проведеного НАІУ та IFES, тотальна бар’єрність – основна із характеристик виборчого процесу в Україні по відношенню до людей з інвалідністю. Починаючи з норм законодавства, які містять суперечності з Конвенцією ООН про права людей з інвалідністю, закінчуючи архітектурною, інформаційною та іншими видами перешкод у реалізації виборчих прав…

У більшості випадків виборці з інвалідністю намагаються голосувати на виборчій дільниці, наскільки це можливо. Однак саме через транспортну недоступність та інші бар’єри вони не мають можливості це зробити.

Виборчі дільниці мали би відповідати усім вимогам доступності і бути універсальними, проте насправді, у більшості своїй, вони – бар’єрні. Проблеми архітектурної доступності часто виникають також і в межах прилеглої території, де розташована дільниця. При наявності доступу до приміщення бар’єри часто виникають всередині. Багато випадків, коли виборча дільниця розташована на другому поверсі, а будівля – без ліфта. Проблемою є також незручне розташування дільниці без урахування ширини коридорів, площі приміщень, освітлення тощо.  Крім того, відсутня допомога на вході, немає супроводжуючих при голосуванні.

Занепокоєння викликає і те, що виборці з проблемами зору знаходяться у нерівних умовах з іншими у доступі до інформації про кандидатів та їхні програми. І якщо під час процесу агітації частина виборців можуть самостійно робити зусилля щодо отримання інформації в аудіо форматі за допомогою комп’ютерної техніки та мережі Інтернет, то, фактично, не існує можливості ознайомитись з інформацією про кандидатів у передбаченому законом обсязі на виборчі дільниці під час голосування. Зокрема, держава жодним чином не забезпечує, наприклад, такі способи донесення інформації, як використання матеріалів шрифтом Брайля, приладами для збільшення тексту, або ті, які надавали би інформацію в аудіо-форматі. Зі схожими бар’єрами стикаються люди з порушенням слуху. Перешкоди створює відсутність перекладу на жестову мову під час інформування про кандидатів та їхні програми, включаючи передвиборчі дебати під час трансляції по телебаченню або через інтернет-ресурси у відео-форматі.

На етапі голосування ті самі проблеми існують під час голосування вдома: у виборців з інвалідністю відсутня можливість знайомитись з кандидатами і їхніми програмами в обсязі, передбаченому законом, вони нарікають на недостатність інформації. Також, при голосуванні вдома, на людей з інвалідністю чекають наступні перешкоди: досить часто вони змушені очікувати впродовж цілого дня на представників виборчої комісії, що спричиняє суттєві незручності. У них виникають певні побоювання у зв’язку з приходом у їхню оселю незнайомих людей. Крім того, люди з інвалідністю відзначають при такому виді голосування порушення таємниці голосування. Таким чином, у зв’язку із цим назріває питання передбачення альтернативних методів голосування, як, наприклад, голосування через пошту або Інтернет.

Чимало проблем для людей з інвалідністю є не тільки з реалізацією права віддати свій голос за обраного кандидата, але й бути обраним…

Андрій Магера, заступник Голови Центральної виборчої комісії завірив присутніх, що для ЦВК важлива доступність виборів для всіх громадян, включаючи громадян з інвалідністю. За його словами, одній інституції зробити все не під силу, тому ЦВК вдячна всім, хто був долучений до процесу моніторингу ситуації з виборчими правами людей з інвалідністю. «Зі свого боку ми візьмемо до уваги матеріали цього важливого дослідження і спільно з Національною Асамблеєю інвалідів України будемо змінювати ситуацію на краще, щоб люди з інвалідністю могли повністю реалізувати свої виборчі права», – додав Андрій Магера.