Втратив ногу і руку та зазнав надскладного поранення в голову під Іловайськом: історія нескореного

24 Лютого 2020 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Важкі тренування таки привели ветерана до омріяної мети і з другої спроби йому вдалося пройти відбір

Він втратив ногу і руку та зазнав надскладного поранення в голову в День Незалежності 2014-го під Іловайськом. Тоді боєць батальйону “Кривбас” Василь Стуженко разом із побратимами повертався з бойового завдання і потрапив у засідку. Нині він учасник збірної України “Ігор Нескорених” і у травні представлятиме країну на міжнародних змаганнях у Гаазі.

Після операції розпочалася реабілітація ветерана. Тепер він один із двадцятки цьогорічних Нескорених. На відбір до збірної прийшов без руки, ноги і з травмою голови. Надскладних поранень Василь зазнав 2014-го під Іловайськом.

“На День Незалежності поверталися з бойового завдання. І вже пішли прориватися російські війська, зайшли в тил. Бій біля Старобєшева, там потрапили в засідку. Це були псковські десантники”, – згадує Василь Стуженко.

У військовій вантажівці із завдання поверталися шестеро армійців і один полонений, якого мали доправити до штабу. Зненацька перед автівкою з’явилася бойова машина піхоти. Окупаційні війська ввели бійців в оману, замаскувавши БМП українськими символами.

“Бій був лічені хвилини. З перших секунд влучання в машину. Відірвало руку, відірвало ногу, отримав поранення голови”, – розповідає Василь Стуженко.

Тоді були поранені всі. Побратими допомогли Василеві вибратися з розтрощеної машини.

“Хлопці думали, що я вже все – 200-й. Пульса не було, глаза почали закатуваться і хлопчики мене полишили”, – каже член Національної збірної України “Ігор Нескорених”.

Але Василь вижив. Прийшовши до тями, зрозумів, що поруч жодної живої душі. Ціною неймовірних зусиль намагався відповзти якомога далі від розбитої автівки, туди могли будь-якої хвилини повернутися окупанти. І вони таки повернулися, але Василя не знайшли. За кілька годин його евакуювали українські розвідники.

“Усвідомив, що все. Це вже сталося і це не сон, не глюк. Все, руки нема, ноги нема. Якщо виживу, то буду жити”, – пригадує Василь Стуженко.

Після трьох місяців у лікарні Василь зрозумів: хоче відновлюватися за допомогою спорту. Далі з’явилася мрія потрапити до Збірної українських Нескорених. Важкі тренування таки привели ветерана до омріяної мети і з другої спроби йому вдалося пройти відбір.

“За фізичним станом здоров’я, підійшли стрільба з лука і плавання”, – каже член Національної збірної України “Ігор Нескорених”.

Цього року в житті Василя сталася ще одна щаслива подія.

“У мене 28 січня був день народження і Василь зробив мені пропозицію руки і серця. І ми одружуємось восени”, – розповідає наречена Василя Світлана.

Тепер наречена ветерана завжди поруч і підтримує його на тренуваннях.

“Якщо у стосунках хтось один має бути сильним, то у наших стосунках сильний Василь. Він мене більше спонукає до життя”, – каже наречена Василя Світлана.

Василь – власним прикладом хоче показати тим, у кого попереду ще довгий шлях до одужання, що бути щасливим можна, навіть переживши тяжкі травми.

“Своїм прикладом показати хлопцям, що життя не скінчилося. Головне, сказати самому собі, так, я хочу, я буду займатися спортом”, – переконаний Василь Стуженко.

Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева, “5 канал“