Віра Рокошевська: “Щиро радію і дякую, що з кожним випуском наша професійна родина стає більшою не лише кількісно, але й якісно”

5 Жовтня 2021 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Фізична терапія та ерготерапія молода професія в Україні. Викладачам, котрі поєднують практику і теорію, доводиться щодня зустрічатись з новими викликами, багато працювати й вдосконалюватись. Адже щоб розвинути новий напрям, дати студентам знання, потрібно добре продумати програму, бачити заздалегідь можливі сценарії розвитку та тримати руку на пульсі професійного життя. Про роботу, яка стала невід’ємною частиною життя, читайте в розмові з пані Вірою Рокошевською завідувачем кафедри «Фізичної терапії та ероготерапії» Факультету наук про здоров’я УКУ.

Пані Віро, розкажіть скільки часу Ви працюєте фізичним терапевтом? Що вплинуло на вибір Вашої професії, чому обрали реабілітацію, фізичну терапію та ерготерапію?

З 1997 року я в професії. Одразу після закінчення факультету Фізичної реабілітації Львівського інституту фізичної культури і спорту. 11 вересня 1997 року я прийшла працювати в Клінічну лікарню швидкої медичної допомоги міста Львова, в неврологічне відділення, яке спеціалізується на наданні реабілітаційних послуг пацієнтам після перенесеного інсульту. В цій лікарні працюю по даний час, фізичним терапевтом у відділені фізичної реабілітації. Мій професійний шлях цікавий і багатогранний. Все почалось в юності. Моя мама – медик, вона мріяла, щоб я продовжила сімейну традицію та поступила в Луганський медичний університет. Я сама родом з Луганська. Завжди захоплювалась спортом, професійно займалась фехтуванням (кандидат в майстри спорту з фехтування). На той час в Україні було чотири інститути фізичної культури та спорту (у Львові, Києві, Дніпрі та Харкові). Склалось так, що у старших класах я приїхала до Львова на змагання та закохалась в місто. Мені так сподобався Львів, що вирішила сюди вступати на навчання. На третьому курсі я отримала травму коліна, після якої вже не змогла продовжити спортивну кар’єру. Під час мого навчання в Інституті Фізичної культури і спорту, партнери зі сфери охорони здоров’я з Канади відкрили курс Фізичної реабілітації. Співпраця ЛДІФК із Канадським агентством міжнародного розвитку (CIDA) за українсько-канадською програмою «Партнери в охороні здоров’я» і проектом «Реабілітаційна програма у Львові». Мені випала чудова нагода навчатись фізичній реабілітації у викладачів з Канади. Це була інтенсивна річна програма. Навчання складалось з теорії, практики та клінічної практики. Власне такий підхід виправдав себе сповна, в результаті інтенсивного навчання ми здобули добрі знання і практичні навички. Багато випускників, тепер вже моїх колег, стали практиками. Сама програма дала повноцінне розуміння того, що таке реабілітація. Ми складали іспит, який поєднував теоретичну та практичну частини і після успішного складання іспиту, нас допускали до пацієнтів для проходження клінічної практики. Саме такий підхід до навчання ми використовуємо на кафедрі фізичної терапії та ерготерапії, Факультету наук про здоров’я УКУ. Теорія + практика, як результат – випускники котрі готові працювати з першого дня.

Як практикуючому фізичному терапевту стати викладачем? Як Ви поєднуєте практику з викладацькою роботою?

Коли ти практикуєш, тобі легше викладати, ти маєш досвід. Як викладач ти маєш опиратись на науково-доказову базу, але якщо науково-доказові знання підкріплені практичним досвідом тоді ти можеш подати реальні приклади з практики, з якими вже працював. Саме завдяки таким практичним прикладам краще запам’ятовується інформація, завдяки таким реальним кейсам з життя, формується розуміння. У 2010 році я захистила дисертацію. Шлях моєї наукової діяльності був довгим. Я працювала над темою «Фізична реабілітація пацієнтів після перенесеного геморагічного інсульту в умовах стаціонару», до захисту дисертації я йшла довго, але тему обрала ту, котра була моєю нішею в професії. Набирала пацієнтів три роки і точно знала, про що я хочу написати в своїй науковій роботі. Спочатку я працювала з пацієнтами, а вже після років практики вирішила подати свої знання у вигляді наукової роботи. Я переконана, що саме таким є логічний шлях практикуючого фахівця та викладача – теорія підкріплена практикою. У нас на кафедрі «Фізичної терапії та ерготерапії» працюють викладачі, які є практикуючими фахівцями.

на світлині: колектив кафедри Фізичної терапії та ерготерапії УКУ

Є історії, результати Вашої роботи викладачем, що дали відчуття щастя та задоволення, розуміння того, що все відбувається правильно і вчасно?

Мій досвід викладання почався ще в Інституті фізичної культури, багато моїх випускників є практикуючими фізичними терапевтами чи ерготерапевтами. Я щиро радію успіхам усіх моїх випускників. Багато з них стали керівниками реабілітаційних центрів, очолюють відділення, розпочали власну справу та працюють приватно, також вони є супервізорами на клінічних практиках для студентів. Мені приємно, що мої випускники реалізовуються як успішні фахівці. Всі мої випускники неординарні, мотивовані на високі досягнення, всі розвивають реабілітацію та є рушіями великих й позитивних змін. Кожен випускник це окрема історія успіху (які будемо розповідати далі).

на світлині: Віра Рокошевська з студентами та колегами

Які сучасні студенти? Чи відрізняються вони від Вас у Вашому студентському минулому?

Студенти сучасності більше комунікують, багато читають, їм доступні різноманітні ресурси, кращі іноземні практики. Вони відкриті у спілкуванні, вміють обґрунтовувати і спиратись на науково-доказову базу, не бояться дискутувати і доводити власну точку зору. Наш формат навчання та спілкування зі студентами відрізняється від того, який був за часу мого студентського життя. Ми маємо багато дискусій, працюємо в малих групах, працюємо індивідуально, постійно супроводжуємо та консультуємо під час клінічних практик. Важливою превагою, можна сказати родзинкою програми, є понад 1000 годин практики у понад 10 клінічних базах, практичні заняття відбувались з дотриманням усіх карантинних вимог. Наші студенти, незважаючи на складні умови під час пандемії, отримали важливі знання та навички, що дозволяють у майбутньому впевнено працювати з пацієнтами. Коли на практиці, ти залишаєшся зі студентом, щоб обговорити кожен пропрацьований випадок індивідуально і під час такого обговорення ти бачиш, що студент не просто зрозумів і засвоїв інформацію, а в повній мірі пережив цей досвід. Саме тоді приходить відчуття щастя та задоволення від того, що ти бачиш свій внесок, як викладача і фахівця. Завдяки такому підходу студенти більш відкриті. Можна сказати, що в ми вчимо їх і, певним чином, вони вчать нас. Коли довелось змінювати формат навчання та переходити в онлайн я зрозуміла, що наші студенти згуртовані та вміють злагоджено співпрацювати. Вони швидко адаптувались до такого навчання та допомогли викладачам зробити його більш ефективним.

на світлині: випускники магістерської програми Фізична терапія та ерготерапія з науковими керівниками

Розкажіть про виклики та досягнення за час роботи викладачем?

Робота викладача це завжди нові виклики, враховуючи те, що ми живемо в світі, який швидко змінюється. Ще кілька років тому ми не могли передбачити, що доведеться працювати в онлайн форматі, адаптовуватись до нових технологій. З іншого боку я завжди була практикуючим фахівцем та викладачем. Тепер у мене нові обов’язки завідувача кафедри, багато адміністративних та організаційних завдань. І я висловлюю щиру вдячність колективу деканату Факультету наук про здоров’я, за допомогу в організаційних напрямах, поради та фахову підтримку. Також дякую колективу кафедри «Фізичної терапії та ерготерапії» за злагоджену роботу та взаєморозуміння. Ми отримали Сертифікат про зразкову акредитацію освітньої програми з фізичної терапії та ерготерапії. Як зазначила комісія, що проводила акредитацію: «починаючи від студента та закінчуючи адміністрацією – ви всі знаєте в якому напрямку рухаєтесь, у вас злагоджена робота та спільне розуміння процесу навчання, а це свідчить про цілісність самої програми». Ми досягнули такої якості завдяки спільним зусиллям команди. Наступним нашим викликом – втримати досягнуті результати та підвищувати якість освітньої програми.

Пані Віро, чи маєте побажання собі, колегам, студентам?

Бажаю, насамперед, всім міцного здоров’я! Бажаю щоб кожен з нас робив свою роботу якісно, відповідально та з любов’ю, працювати так, щоб отримувати від роботи задоволення. Хочу навчити своїх студентів так, щоб бути впевненою, якщо колись, на схилі моїх літ, доведеться стати пацієнтом для своїх випускників, я не буду думати про якість послуг, а точно знатиму, що можу довіритись професіоналам. Тішуся і дякую, що з кожним випуском наша професійна родина стає більшою не лише кількісно, але й якісно. Хочеться побажати, щоб всі випускники залишались людяними та розуміли не лише пацієнтів, але й їх родини, адже наша професія гуманна – орієнтована на людину. Окремої розмови буде варта тема про роботу мультидисциплінарних команд. Адже за кордоном, де професії фізичного терапевта та ерготарапевта довели свою важливість, працюють команди фахівців. До складу таких мультидисциплінарних команд входять багато фахівців, в тому числі й соціальні працівники. Вірю, що прийде час, і в Україні, ми зможемо показати гарні результати роботи таких команд.