Танцівниця із слуховими апаратами та «сонячна модель». Історія тандему вінничанок, які підкорили півсвіту

14 Червня 2019 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Зламати стереотипи та перемагати. Таку життєву місію виконують 13-річна Марійка Гнатик та її тренер з танців Діана Подолянчук. Маючи фізичні порушення, ці дівчата доводять мільйонам – немає нічого нездійсненного.

Дім вінницької родини Гнатик з недавніх пір перетворився на подіум для конкурсу краси. У ньому беруть участь всі без винятку: іграшки, мама, папа… Керує процесом 13-річна старша донька Марія. Вона добре знає, що і як має відбуватися. Адже кілька тижнів тому перемогла на міжнародному дитячому конкурсі краси INTERBRILLIANT WORLD Spring 2019. І нічого б у цьому не було надзвичайного, якщо не зважати на те, що дівчинка «сонячна». Тобто, у неї синдром Дауна. Вона перша українка з подібним недугом, яка отримала у фешн-індустрії таку високу відзнаку.

Марійка весела та життєрадісна. Звісно, інколи вередує, як і всі діти. Полиця у її кімнаті вставлена коронами, відзнаками, грамотами та дипломами. Дівчинка живе активним громадським життям. На одному з фотопроєктів її помітили представники дитячого конкурсу краси.

«Нам запропонували поїхати до Києва спробувати пройти відбірковий тур до INTERBRILLIANT WORLD Spring 2019 від України. Ми вирішили спробувати. І не очікували, що переможемо», – розповіла Вiнниця.info мати Татяна Гнатик.

Не очікували батьки і того, що донька на фіналі конкурсу стане абсолютним переможцем у номінації «Топ-модель», категорії «Зірка, яка сходить» серед дітей 13-15 років, які не мають досвіду в участі у конкурсах краси. Ще Марійка отримала відзнаку за конкурс «Талант». За танець, який виконала. Додатково судді дали ще одну відзнаку за рок-образ у конкурсі «Кіт у мішку» – коли учасник сам собі обирає образ.

«До цієї перемоги Марійка йшла досить довго. Ця перемога складалася з багатьох маленьких. І вони починалися практично від народження. Крім навчання у школі є додаткові заняття із педагогами. А ще танці по 3-4 рази на тиждень. Тому зауважу, що перемога доньки – це перемога всіх нас. Педагогів, вчителів, тренерів. А ще діток, з якими вона вчиться та товаришує. Це перемога суспільства. Тому, що її всі підтримують. На всіх рівнях», – каже батько Сергій Гнатик.

У місії виховання доньки чоловік вкладає чимало ресурсу, часу, натхнення. Проте, Сергій зауважує, найбільша заслуга його дружини. Каже, Тетяна – це головний двигун. На неї лягає найбільше навантаження.

«Мама може все. Для мами дитини з інвалідністю це значить, що вона не чужа. Це значить, що її приймають. Це значить, що у неї є шанс. На нормальне, адекватне майбутнє. Це дуже багато значить. Це не просто корона. Не просто бали. І не просто визнання, що вона ззовні гарна. Це те, що світ її приймає. Каже, ти одна з нас», – не стримує сліз Тетяна.

Хоч у житті родини з боку все виглядає дуже яскраво та красиво, доводилося проходити й крізь терни.

«Є аспекти, як позитивні, так і негативні. У будь-якої дитини, не залежно від синдрому, є він чи ні, не все одразу виходить. Місія батьків – підтримати, направити, допомогти, бути поруч», – зауважує жінка.

Практично одночасно з перемогою у конкурсі краси, Марія зайняла призові місця у національному дитячому танцювальному конкурсі «Казкові мрії».

«Ми її не відкривали як особливу. Вона у деяких номінаціях виграла у звичайних дітей. Тобто, це для нас була перемога, що ми тепер хочемо, щоб вона їздила на змагання не лише для таких діток, а, щоб це були звичайні змагання», – каже тренер з танців Діана Подолянчук, до студії якої Марійка ходить.

Східними та бальними танцями Марійка займається сім років. Спочатку не все вдавалося.

«Для мене всі діти, не залежно від того, особливі вони чи ні, у них у всіх є свої певні потреби. Вони хочуть постійно рухатись. Щоб дорослі сприймали їх серйозно. Їм потрібно постійно ставити відповідальні завдання. Головне, коли щось починаєте робити, не задумуйтесь, що буде потім», – пояснює досягнення результату Діана.

Подолянчук називає себе гарним емпатом, людиною із розумінням відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання. Така відмінність у неї через те, що й сама особлива. Адже чути їй допомагають слухові апарати, які носить з трирічного віку.

«Маленькою, під час загострення пневмонії, вкололи препарати, які для здоров’я дитини були шкідливими, але про це батькам не сказали. Вони і дали таку побічну реакцію», – пригадує тренер.

Та порушення слуху не завадило Діані танцювати та викладати.

«Я завжди танцювала, навіть, коли моя мама була мною вагітною. У неї був такий сарафанчик з намальованими пальмами. І ті пальми постійно танцювали. Для того, щоб зараз танцювати, мені не потрібно чути та слухати. Відчуваю музику від підлоги. Можу зняти слухові апарати, та відчувати такт та ритм. Зараз я рада тому, що мої учні представляють нашу філософію. І тепер вони можуть показати більші результати, ніж я. Це задача тренера вивчити на власному досвіді», – посміхається тренер.

Зупинятися на досягнутому ані Марія, ані Діана не збираються. Найближчим часом обіцяють здивувати ще вищими досягненнями.

Вiнниця.info