Унікальний актор, якого ще ніколи до того не бачили глядачі, дебютував у Херсонському обласному музично-драматичному театрі імені Куліша. Зріст, як у дитини, спотворене хворобою обличчя, деформована спина – така не дуже приваблива зовнішність у людини з інвалідністю другої групи Віталія Пронько (на знімку). Але надзвичайна сила волі та духу і така сама надзвичайна жага до мистецтва «з першої спроби» підкорила публіку.
Про сцену радили забути
Життя подарунками Віталія не наділяло. Хлопець з інвалідністю виховувався у Цюрупинському дитячому будинку-інтернаті, і вже з семи років мріяв стати актором. Своєї заповітної мрії він ніколи не приховував, але дехто з вчителів та вихователів із жалем дивився на спотворену фігуру та обличчя підопічного. І делікатно радив забути про сцену та заздалегідь шукати необтяжливу сидячу роботу – приміром, швеця чи бібліотекаря. Та Віталій наполегливо йшов до своєї мети: вступив на факультет культури і мистецтв Херсонського державного університету. А на п’ятому курсі вузу сам прийшов до генерального директора облмуздрамтеатру Олександра Книги, і попросив випробувати – дати йому роль. Будь-яку.
Головна роль – як іспит
У театрі одразу ж визнали, що така цілеспрямованість гідна поваги. Але іспит влаштували серйозний. Замість ні до чого не зобов’язуючого амплуа початківців «Кушать подано», обрали для Віталієвого дебюту складну роль Біллі Клейвена у психологічно важкій п’єсі ірландця Мартіна МакДонаха «Каліка з острову Інішмаан». Роль була головною – хлопчина з забутого Богом острівця єдиний з усіх його затиснутих убогим існуванням мешканців отримує блискучий ШАНС вибратися з житейського болота у вигляді запрошення до Голівуда. Вже на репетиціях новачок показав просто дивовижну працелюбність та розуміння свого місця на сцені та у виставі. А на прем’єрі захоплював глядачів повним вживанням у образ – цілковито за школою Станіславського.
Віталій Пронько (крайній праворуч) у дебютній ролі Білла Клейвена.
Отримавши свою долю аплодисментів та захоплень, 27-річний актор геть не вважає, що в ролі просто «самовиразився». Аж ніяк! «Мій герой відчайдушно намагається змінити своє життя, відчуваючи його неповноцінність. А я в житті інший, бо вважаю, що такий, як усі. І дуже вдячний іншим членам театральної трупи за те, що вони не намагалися виявити до мене жалість чи співчуття. Жодного співчуття я не потребую, тому працювали на рівних», – різкувато розставляє крапки над «і» Віталій Пронько.
Майбутня зірка мріє…про пральну машинку
Віталія тепер пізнають на вулицях та обдаровують компліментами, як живе уособлення принципу гендерної рівності у акторському світі. Та дорожче від усіх пишних компліментів був для нього скупий відгук інтернатівської вчительки Олени Куцеконь, котра також прийшла на прем’єру: «У тебе все вийшло». І сльози щастя на очах коханої дівчини Людмили, котра з самого початку вірила в талант свого обранця, і всіляко підтримувала його задуми.
Після дебютного успіху у Херсонському облмуздрамтеатрі відкинули всі сумніви, і підписали з інвалідом другої групи цілком повноцінний акторський контракт на три роки. «Під новачка» готують одразу кілька вистав, і впевнені, що кожна з них стане сенсацією, і проходитиме з аншлагом. Та Віталій і на цьому зупинятися не збирається, бо мріє про велику роль у кіно – можливо, не трагічну, а комедійну.
А от у побуті на акторський гонорар у нього плани значно скромніші. Живучи у секції комунального гуртожитку, майбутня зірка кіномистецтва сьогодні мріє лише про те, щоб назбирати нарешті грошей на пральну машинку для себе та подруги…
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Фото з архіву Херсонського облмуздрамтеатру.
Голос України