Т. Вакалюк: Наші діти дуже особливі і не кожен вчитель зможе з ними працювати

3 Жовтня 2017 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Вчителі спеціалізованих шкіл розповідають про свою роботу

Хай би як це пафосно звучало, але робота педагога – надзвичайно важлива, але недооцінена нашою державою. Особливо коли йдеться про вчителів, вихователів спеціалізованих шкіл. Бо вони навчають дітей з інвалідністю, яким найважче соціалізуватися. Про специфіку роботи ми поспілкувалися з вчителькою початкових класів КЗ «Чернівецька спеціальна ЗОШ №3» Тетяною Вакалюк.

«У нас наповнюваність класів не більша за дванадцять дітей»

– Розкажіть, будь ласка, про специфіку вашої роботи, оскільки працюєте з особливими дітьми. Як вдається донести їм матеріал, знайти підхід до кожної дитини, опанувати необхідні знання та навички?

– У нашій школі навчаються діти з порушеннями інтелектуального розвитку. Завдання нашого шкільного колективу та батьків – розвивати збережені можливості дітей та підготувати їх до самостійного життя. У нас є діти з хворобою Дауна, з аутичними розладами, хворобами опорно-рухового апарату тощо, і діти дуже різняться між собою. Це діти з обмеженими моторними можливостями, що спричиняють певні складності в самообслуговуванні. Тобто не усі дітки можуть самостійно перевдягнутися чи сходити до вбиральні.

«Спочатку у нас починається робота у підготовчому класі, де вивчають психофізичні можливості дитини, її емоційно-вольова сфера, рівень знань, умінь та навичок»

Вони дуже важко налагоджують зв’язки з іншими дітьми та шкільним колективом. Також у дітей часто спостерігається неконтрольована поведінка. Щоб усе це скорегувати – в нашій школі створено дуже хороші для цих дітей можливості.

Насамперед у нас наповнюваність класів не більша за дванадцять дітей. У нас восьмигодинний робочий день, де з дітьми працюють також вихователі – у нас спільно з ними спланована згуртована робота. Також працюють кабінети ритміки, лікувальної фізкультури, є кабінет СПО (соціально-побутового орієнтування), корегуючі кімнати тощо. Щодо кабінету СПО, то це спеціально обладнане приміщення, де є усі необхідні прилади та засоби, аби навчити дитину правильно користуватися посудом, ножем, виделкою, ложкою.

– Тобто соціалізація дитини.

– Так. На цих уроках дитина може приготувати салат, вчиться правильно заварювати чай чи готувати какао. Є пральна машина і діти вчаться нею користуватися. Тобто все зроблено для того, аби дитина в майбутньому могла самостійно жити та розвиватися.

Як правило, у наших дітей знижена пізнавальна діяльність, практично відсутня увага, порушене мовлення. І такі особливості розвитку наших дітей потребують спеціальної організації навчання та виховання. У нас здійснюється особистісно-зорієнтований підхід та використання корекційних методів навчання. Адаптація змісту навчального матеріалу до можливості дитини, спрощення і зменшення обсягу навчання та матеріалу.

Оскільки у класах невелика кількість дітей, є можливість підійти до кожної і кожна з них може по кілька разів повторити букву, слово чи якесь поняття.

«Основне завдання – дати можливість кожній дитині в майбутньому соціалізуватися»

– Фактично застосовуєте індивідуальний підхід до кожної дитини?

– Звичайно. Наприклад, під час вивчення написання якоїсь літери, хтось з дітей пише її за контуром, хтось пише самостійно. Оскільки мала кількість дітей і сповільнений процес навчання, є можливість підійти до кожної дитини, взяти її за ручку, написати кожну букву, обвести її, пояснити та показати. І весь цей комплекс дає великі позитивні результати.

Дитина навчається у нас читати, писати та рахувати. Також ми використовуємо багато дидактичних ігор – як метод підвищення інтересу дитини до навчання. Дотримуємося охоронно-педагогічного режиму. І також надзвичайно важливими є позитивні емоції з боку вчителя, бо вони формують віру дитини у свої можливості.

Спочатку у нас починається робота у підготовчому класі, де вивчають психофізичні можливості дитини, її емоційно-вольова сфера, рівень знань, умінь та навичок. Відповідно до цього формуємо та складаємо програму навчання.

Наше основне завдання – дати можливість кожній дитині в майбутньому соціалізуватися і поліпшити якість їхнього життя та людей, які перебувають із ними поруч.

– Щоб працювати з такими особливими дітьми в такій школі, потрібно мати якусь спеціальну освіту? Що закінчували Ви, аби мати можливість працювати з цими дітками?

– Наші діти дуже особливі і не кожен вчитель зможе з ними працювати. У нас працюють вчителі, які мають освіту дефектолога. Окрім цього, ще мають освіту або логопеда, або практичного психолога. Це люди, які мають спеціальні навички та знання для роботи саме з такими дітьми.

«Важливо, щоб була позитивна роль вчителя, і дитина обов’язково досягне результату»

– Очевидно, що з такими дітьми одночасно і складно, але надзвичайно цікаво працювати. Але чи не хотілося змінити роботу та працювати у звичайній школі?

– У мене була можливість працювати у звичайній школі, але коли прийшла у цей колектив, до цих дітей – не захотіла нічого змінювати. У нас чудовий колектив. І коли ти бачиш результат своєї роботи – а у нас вони надзвичайно яскраво виражені – дуже приємно. Бо спочатку ти бачиш дитину, яка боїться зайти в клас, ховається за маминою спідницею, а потім бачиш, як ці діти починають розмовляти, писати, читати, виступають на сцені (кожен клас раз на рік проводить відкриті загальношкільні свята), бачиш результати, вдячність цих дітей та їхніх батьків – це надзвичайно позитивний вплив і хочеться працювати і приносити користь цим дітям.

– Чи вдається досягати значних позитивних результатів?

– Звичайно. І є з чим порівнювати. До нас приходять дітки не лише у підготовчий клас, але й у другий чи третій клас із масових шкіл. Навіть приходять дітки, яки провчилися там три роки, але не знають жодної букви. А провчившись у нас рік, починають читати, писати та рахувати.

– Розкажіть про дітей – які вони?

– Вони надзвичайно різні – хтось активний, хтось, навпаки, пасивний, у когось буває агресивна поведінка, а хтось – лагідний. Завдяки невеликим класам співпрацюємо з кожною дитиною, щодня спілкуємося з батьками і все разом дає певні результати.

– Чи тягнуться діти до знань і чи після закінчення вашої школи мають змогу поступити до інших навчальних закладів?

– Скажу чесно, не усі діти проявляють велику зацікавленість до навчання. Але вони можуть проявляти прагнення до багатьох інших речей. А після школи діти зі своїм багажем знань можуть вступити на різні спеціальності. Хтось йде на будівельні спеціальності, хтось стає швачкою, помічником нянечки тощо.

– Ви як вчитель початкових класів формуєте ту необхідну базу знань, з якими дитина перейде в середню школу і надалі продовжить деінде навчання. Наскільки складно (чи, навпаки, просто) зацікавити цих дітей?

– Досить складно, але у нас є підготовчі класи, чого немає у масових школах. Там навчання побудовано на усному курсі – і усе це відбувається в ігровій формі. В такому разі дитина зацікавлюється. Дуже важливо, щоб була позитивна роль вчителя, і дитина обов’язково досягне результату, усе буде добре, похвалити таку дитину, пригорнути. Тоді діти розкриваються і в майбутньому отримують певні знання і можуть цілком нормально соціалізуватися у суспільстві.

– Що є найбільш позитивним у роботі?

– Подивіться на цих чудових дітлахів, їхні оченята – вони дуже добрі. Вони звикають до нас і ми як одна родина. Ми знаємо усіх їхніх родичів, їхній побут, вподобання, спілкуємося між батьками тощо. За ці чотири роки стаємо однією сім’єю. Для нас це надзвичайно позитивно та приємно.

– Скільки років працюєте з такими особливими дітьми?

– Уже двадцять років. Але за цей час бажання змінити місце роботи не виникало. Хоч робота досить складна, позитивних моментів дуже багато. Бо бачиш зміну цих дітей, яка відбувається на очах.

Погляд