Сесія у форматі онлайн: як вузи прийматимуть іспити в умовах карантину

24 Квітня 2020 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Як викладачі та студенти опановують синхронне навчання, готуються до захисту дипломів та здачі сесії в ойлайні? Чи технічно забезпечені обидві сторони для дистанційної роботи? Як бути з творчими та технічними спеціальностями? Як здаватимуть сесію хореографи, лікарі, фізики? Розповідають гості програми “Модуль знань” з ведучою Людмилою Тягнирядно культуролог, кандидат філософських наук Сергій Русаков, студентка Одеського Національного медичного університету Анастасія Петренко та кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України Антон Сененко.

Культуролог, кандидат філософських наук Сергій Русаков розповідає про можливість складання студентами сесії онлайн та освоєння нових платформ для навчання. Зокрема, він зазначив, що більшість викладачів та студентів готові до такого формату. На початку карантину такий формат був несподіваним, потребував часу для освоєння.

“Кілька днів треба було шукати платформи для того, щоб продовжувати семінарські заняття, лекційні заняття, які би не знизили якість викладання. Оскільки ми продовжуємо працювати відповідно до Болонської системи, то студенти, що навчаються на бакалавраті, накопичують бали традиційно, працюючи з підручниками, книжками, перебуваючи постійно на онлайн-зв’язку. Отже, для більшості не виникає жодних проблем, проте є студенти, які не мають доступу до Інтернету. З ними ми працюємо за допомогою телефонного зв’язку. Щодо нових напрямів роботи, то ми з колегами протестували різні платформи. Слід виокремити Zoom, його перевага в тому, що можна розділитися на підгрупи, та ще й оця динаміка онлайн-заняття, онлайн-лекція, онлайн-семінар відрізняється від заняття в аудиторії. Це не аудиторне класичне заняття. Тут потрібен інтерактив. Це потребує від викладача більшої ораторської майстерності для того, щоб тримати увагу, бути ще цікавішим“, – говорить культуролог Сергій Русаков.

“Перед нами нові виклики, і хочеться вкотре зазначити, що, мабуть, ми станемо свідками того, що виросте нове покоління, яке, окрім класичного навчання в університетах, потребуватиме навчання через додаткові платформи, бо це, скоріш за все, стане додатковою навчальною звичкою, – зазначив культуролог Сергій Русаков.

Нині викладачі університетів намагаються впроваджувати сучасні методи навчання і переосмислювати свою функцію в навчальному процесі.

“Якщо в основі викладання – трансляційна функція, викладач, лектор як транслятор знань, то, на жаль, перспективного майбутнього не слід очікувати. Якщо ми беремо іншу концепцію, наприклад, наставницьку, навчити обирати, які саме книжки, статті читати, якими сайтами користуватися, то тут виникає багато можливостей для подальшого розвитку. Ми вже почали зі студентами експериментувати, створювати Мind map (інтелект-карту). Бо навіть світовий і український роботодавець сьогодні прагне, щоб випускник міг працювати з цими інструментами. Зараз є така можливість попрактикуватись, щось залишиться і матиме продовження на оффлайнових заняттях, а щось втілиться в аудиторних заняттях, щось залишиться добрим спогадом, але в будь-якому випадку це можливість для переосмислення подальших кроків. Ми потрапили в перші тижні в певну кризу, всі думали, як зорганізуватися. Поступово більшість викладачів і вчителів змогли налаштувати спокійне, виважене, систематичне – це важливо, і відповідальне навчання“, – зазначає Сергій Русаков.

Студентка шостого курсу Одеського Національного медичного університету Анастасія Петренко поділилася міркуваннями про те, як в умовах карантину планують закінчувати навчальний рік студенти-медики.

“В основному ми отримуємо письмові завдання онлайн, тобто пишемо конспекти, розв’язуємо задачі. Медичні задачі мають широку форму завдань – ми повинні пояснити, чому такий діагноз ставимо пацієнту, яке лікування чи додаткове обстеження слід призначити. Це не ті задачі, що можна нагуглити, списати, піддивитися, треба дуже добре володіти матеріалом для того, щоб відповісти на запитання. І ми вже складали іспити під час карантину. Це виглядало так:  студент має п’ять хвилин, щоб продивитись завдання, яке попередньо йому надійшло, у визначений час відбувається відеозв’язок з викладачем, наприклад через Viber, і студент відповідає на запитання, вирішує задачу і таким чином отримує оцінку. Також студенти-медики складають тестування“КРОК-2“. Воно наразі заплановано на 19 травня і поки що не було жодних змін у графіку. І так само є ще державні іспити, на яких ми маємо відтворити на симуляторах практичні навички. Тут виникають певні труднощі щодо їх дистанційного складання“, – розповідає студентка Анастасія Петренко.

Говорячи про переваги і недоліки дистанційного навчання Анастасія Петренко зазначила, що карантин – це вимушений захід, тому і студенти, і викладачі мають пристосовуватись до сучасних реалій.

“Студентам-медикам наразі не потрібно їздити до лікарень, з кафедри на кафедру. Раніше на це витрачалося багато часу. Маємо змогу заощадити на дорозі і на харчуванні. Та й отримавши завдання, є більше часу на його виконання. Звичайно є недоліки, – студенти не мають змоги бачити пацієнтів, спілкуватися з ними, ознайомитися з певною патологію, застосувати свої знання на практиці“, – говорить Анастасія Петренко.

Кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України Антон Сененко, відповідаючи на запитання, як має змінитися програма викладання фізики та інших технічних наук, щоб було ефективно вчитися онлайн, зазначив, що змішане навчання може принести нові результати.

“Я завжди розповідаю про “Прометеус” –українську платформу масових безкоштовних онлайн-курсів. На її базі вже кілька українських університетів запровадили змішане навчання, тому що це дуже зручно, оскільки студенти мають змогу прослуховувати лекції, передивлятись матеріал, презентації в зручний для них час, а в аудиторіях вони вже виконували практичні завдання або комунікували з викладачем. Проте головне питання, яке постає на даний момент у дистанційній освіті, – це як контролювати такий процес. Тобто змішане навчання, онлайн-платформа передбачають етапи тестування тощо, але як вписати це у формат загальнодержавних принципів екзаменування або заліків. Я вважаю, що це головне, над чим має працювати сьогодні Міністерство освіти і науки для правильного функціонування цього напряму. На сьогодні існує багато методик для онлайн-спілкування зі студентами, за якими можна навчатися, але питання контролю якості знань залишається відкритим“, – вважає Антон Сененко.

Щодо міжнародних освітніх практик дистанційного навчання для технічних спеціальностей, які варто було б використовувати в Україні, Антон Сененко зазначив, що Україна в плані онлайн-освіти, змішаної освіти, маючи висококваліфікованих спеціалістів і викладачів, що використовують новітні методи навчання, насправді посідає дуже хороші позиції. І все, що нині представлено на існуючих онлайн-платформах, змішане навчання, яке використовується і в Київському політехнічному інституті, і в Львівському національному університеті, широко поширено і в Україні, так само, як і за кордоном. Науковець наголошує, що українські університети нині намагаються впроваджувати свої дистанційні платформи, звичайно існують певні проблеми, але тим не менше цей шлях розпочато.

Слухати ефір

Дивитися ефір

Джерело: Українське радіо