Батьки, в яких народилась особлива дитина, завжди мусять вирішувати проблему її соціалізації.
Адже, наприклад, їдучи в громадському транспорті, вони не можуть пояснити іншим пасажирам поведінку свого малюка. Зрештою, йдеться не лише про транспорт. Батьки шукають різні способи вирішити цю проблему, обмінюються досвідом. Однак людство за свою історію накопичило чимало способів і технік, які можна використовувати також для роботи з особливими дітьми. Один із них справді сягає в глибину тисячоліть. Це йога. На щастя, нині не потрібно їхати за тридев’ять земель, на береги Інду та Гангу, щоб оволодіти відповідними техніками. Такі фахівці є у Львові, а саме засновник і керівник дитячої студії «Жирафа» Руслана Лукошус. Вона розповідає, що йога настільки універсальна практика, що може багато чого дати не лише звичайним дітям, а й тим, хто має особливі потреби – дітям з розладами аутичного спектру, ДЦП, Даун-синдрому. Також за допомогою йоги можна відкоригувати поведінку дитини, уникнути небажаних проявів, заспокоїти гіперактивних дітей. «Йога має багато технік та ключів, якими можна відчиняти різні двері, залежно від потреб. Це, звісно, не панацея від усіх проблем зі здоров’ям, однак може неабияк допомогти у розвитку дитини,» – каже Руслана Лукошус.
– Пані Руслано, поясніть насамперед, як саме йога допомагає дітям з особливими потребами?
– Йога впливає на все тіло, нею можна займатись незалежно від віку та фізичного чи соціального стану. Вона допомагає особливій дитині не тільки розслабляти тіло, а й концентрувати увагу. Річ у тім, що такі діти постійно перебувають у тонусі, їм потрібно навчитись відчувати своє тіло, довіряти йому. На відміну від спорту, в йозі немає змагань, суперництва, вона вчить сприймати особу такою, якою вона є, з усіма обмеженнями, недоліками, чи, навпаки, перевагами. Тіло у йозі – це інструмент, він може бути недосконалий, однак йога вчить, що ми всі неповторні у своєму тілі й кожен може розвиватись. Практикування йоги дає самозаспокоєння – тут не треба гнатись за зовнішнім успіхом, відповідати стереотипам.
– Людям із якими недугами займатися йогою корисно, а з якими ці заняття не бажані, можливо, навіть шкідливі?
– Почнемо з протипоказань. Якщо людина має гострі форми інфекційних чи ракових захворювань, то займатись йогою не можна. В принципі йогою займаються не для того, щоб вилікуватись від конкретної хвороби, це не таблетка. Саме тому є вчителі, які підбирають учневі відповідні асани, ефективні в комплексі.
– З якого віку можна розпочинати заняття йогою? Чи є певні обмеження для особливих дітей?
– Ми займаємося з дітьми від чотирьох років. Для особливих дітей це, швидше, робота з тілом під керівництвом досвідченого викладача, і що раніше її почати, то більше буде користі. Очевидно, що дворічні малюки не сприймають своє тіло як інструмент саморозвитку, це більше подібно на гру, вони можуть бавитись, повторювати якісь рухи. Старші діти можуть глибше занурюватись у йогу, розуміти, що робити з тілом, розуміти, що є дисципліна, що можна напружуватися чи розслаблятися, розтягуватися чи стискатися. Вони починають довіряти своєму тілу, завдяки чому вивчають світ. Адже ми не тільки вчимо асани, а й навколишній світ. Наприклад, якщо є асана метелика, то вивчаємо, якими бувають метелики, де вони живуть, а якщо вивчаємо позу лева, то розповідаємо про савану.
Руслана Лукошус – викладач йоги для дітей, АВА-терапіст
– Тривалість заняття з особливими дітьми така сама, як із іншими, чи робите більше перерв?
– Буває по-різному, залежно від обставин, з кожною дитиною індивідуально. Часом приходять діти, які на першому занятті лише плачуть, впадають в істерику, а є діти, які працюють уже з першого уроку. Кожна дитина потребує індивідуального підходу, відповідних методів, техніки. Але на кожному уроці виконуємо вправи для розвитку дихання, уваги. Наприклад, запалюємо свічку – дитина вчиться концентрувати увагу на полум’ї. Виконуємо блок вправ для розслаблення, а також блок фізичних вправ.
Акцентуємось на розвитку дихання. Часто діти дихають ротом, внаслідок чого мають багато проблем. Тож ми їх вчимо правильно дихати. Це особливо важливо для дітей із затримкою розвитку мовлення – йога поєднує фізичний розвиток та практику дихання – завдяки цьому вдається правильно запустити процес мовлення. Це дуже прості техніки.
Йогу можна застосовувати паралельно з іншими методами для профілактики захворювань. Звичайно, так само можна ставити певні завдання, наприклад, розслаблятись, релаксувати, розвивати вестибулярний апарат. Однак подолати аутизм, ДЦП чи цукровий діабет вона не допоможе. Це, скоріше, м’яка корекція.
– Вони займаються тільки в студії чи отримують домашні завдання?
– Ідеально, коли дитина займається ще й удома. Звичайно, на заняттях присутні ще й батьки, які є асистентами. Вони самі вчаться, працюючи з дитиною. Найкраще, коли вони застосовують ці практики вдома, адже не у всіх є можливість приходити на заняття щодня чи навіть двічі-тричі на тиждень.
– На якому етапі занять помітні результати?
– За короткий час не можливо досягнути певного результату. Повинен бути розвиток, йога змінює тіло, але нею треба займатися все життя. З іншого боку, йога формує певні звички, зокрема в дітей. Якщо заняття регулярні, то стають звичкою. Є діти, які займаються йогою роками, переходячи з молодшої групи в старшу. Зміни в їхній поведінці суттєві, це помітно. Найліпше, коли дитина вчиться в студії, а потім практикує вдома. Щодо частоти занять у студії, я не можу сказати, скільки має бути занять на тиждень. Кожен вибирає зручний графік, однак що частіше, то ліпше.
– Як змінються діти завдяки тривалим заняттям йогою? Чи можете навести конкретний приклад?
– Я записую заняття на відео або роблю фото, щоб потім порівнювати зміни в розвитку дитини, бачити помилки, розуміти, над чим працювати далі. Наприклад, минулого року до мене в студію привели п’ятирічного хлопчика, який першого дня цілу годину прокричав. Спочатку він займався раз на тиждень, потім двічі, а останні чотири місяці – щодня. І після того почав надзвичайно швидко розвиватися. Дитина стала спокійнішою, більш дисциплінованою.
Олександр Сирцов, для IA ZIK