Як відомо, все прекрасне на землі – від світла сонця, а саме життя прийшло від жінки. Скільки поетів оспівували її у своїх віршах та піснях, скільки пошани намагалися віддати жінці-трудівниці. Та як часто у повсякденному житті ми забуваємо сказати звичайні слова любові жінці-берегині сімейного вогнища. А жінки берегині ніколи не вимагають пожертви, а самі ладні віддати життя задля своєї родини. Особливо ті, кого доля випробовує повсякчас.
Сьогодні я говорю про жінку, яка виховує дитину-інваліда. Як би важко не було, які б сльози не виступали в її лагідних очах, така жінка мужньо творить добро і ні на мить не припиняє свою боротьбу за кращу долю своєї дитини. Сказати теплі слова жінкам, які опікуються дітьми з особливими потребами, вирішили представники обласної громадської організації інвалідів «Народна академія творчості» та обласна благодійна організація «Милосердя». Зробити при фінансовій скруті це було досить важко, але їм вдалося. Розповідає голова обласної громадської організації інвалідів «Народна академія творчості» Ельміра Небесна: «Ми звернулися до багатьох спонсорів, але справжню підтримку отримали від «Благодійного фонду Ярослава Бублика». Цікаво, що гарні представниці цього фонду були з нами на усіх святах. І самі безпосередньо брали участь у заходах. До речі, останнє свято уособлювало у собі і свято Масляної і жіноче свято. А коли представниці «Благодійного фонду Ярослава Бублика» побачили щасливі усмішки дітей та їх матерів, почули слова вдячності, зрозуміли як мало потрібно зробити для того, щоб людина почувала себе щасливою. Дякуємо їм за це і сподіваємося на подальшу співпрацю та підтримку.»
А от бути справжніми кухарями та подавати красиві страви матерів та дітей інвалідів вчили вихованці групи К9 Кіровоградського професійного ліцею сфери послуг. Майстер виробничого навчання групи кухарів Світлана Шкуренко зауважила, що навіть не очікувала такої реакції і з радістю погодилася створити спільний проєкт та організувати справжні курси кулінарії для дітей з особливими потребами. «Особливо мене вразив підхід до організації справи. Адже і діти на візках, і діти, які не мають слуху зрозуміли нас і так вправно працювали з тістом. Я вдячна перекладачам школи для глухих діток. Адже за допомогою жестової мови вони розповіли ази майстерності. До того ж дуже сподобалася концертна програма. Адже ми мали можливість почути навіть бандуристів».
Особливі слова вдячності хочеться адресувати і усім служителям та працівникам Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці. До речі, священики Іван Верескун та Роман Загоруйко – давні друзі дітей з особливими потребами. Вже багато спільних проєктів змогли організувати разом. «А це найкраща адаптація дітей у соціум – адже разом зі здоровими дітьми, ми беремо участь у іграх, конкурсах. Діти разом розвиваються і відпочивають. Ми впевнені, що і надалі будемо працювати разом», — зазначила Ельміра Небесна.
Вже після свята, я почула багато гарних слів і про проведення заходу, і про чуйність, і про екскурсію Храмом Благовіщеня та смачне частування.
Ольга Бичова