Про звичайних людей, які роблять незвичайні речі

2 Листопада 2018 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

У перший день «Ігор Нескорених» принц Гаррі особисто поспілкувався з усіма учасниками змагань і зокрема з представниками української збірної, які попросили його розглянути можливість проведення майбутніх «Ігор» в Україні / Фото надано МОУ

«На «Іграх Нескорених» українці підтримали українців, а українців підтримав увесь світ – посол України в Австралії Микола Кулініч

Минулими вихідними в австралійському Сіднеї відбулося закриття спортивних змагань колишніх військових, які під час служби зазнали поранень чи набули захворювання — «Ігор Нескорених» (Invictus Games). Назва заходу уособлює дух боротьби їхніх учасників. «Їх випробовували і їм кидали виклик, але вони нездолані», — пояснюється на сайті події. Цього року в «Іграх» брали участь 500 учасників із 18 країн світу, які змагалися в 11 видах спорту, крім них, до Австралії запросили понад 1000 членів їхніх родин і друзів.

«Найбільша подяка — учасникам змагань. Ви ще раз присоромили та надихнули нас своїм прикладом, рішучістю, служінням і почуттям гумору, — заявив під час церемонії закриття засновник «Ігор Нескорених» британський принц Гаррі та додав: — Цей вибір служити, ставити себе під загрозу заради інших — у самому серці того, для чого я заснував ці «Ігри Нескорених» і що хотів ними відсвяткувати. Я хотів, щоб ваше служіння було визнане». Гаррі також наголосив, що жінки та чоловіки, які брали участь у змаганнях, це «звичайні люди, які роблять незвичайні речі».

Українська збірна вже вдруге брала участь у «Іграх Нескорених», і нашу державу на них представляли 15 учасників. Загалом вони здобули 20 медалей. Втім, на цих змаганнях кількість нагород — не головне, адже їхня мета — показати силу людського духу.

«УКРАЇНЦІ ДАЛИ НАЙБІЛЬШУ КІЛЬКІСТЬ ВОЛОНТЕРІВ СЕРЕД УСІХ КОМАНД»

Про важливість участі української команди в цьогорічних «Іграх Нескорених» у Сіднеї «Дню» розповів Надзвичайний і Повноважний посол України в Австралії Микола Кулініч:

— Ідея «Ігор Нескорених» була запропонована британським принцом Гаррі, тому він є їхнім патроном, і ми бачили його в Австралії. Його тут обожнюють, особливо ветерани. Його ідея повернення до життя через спорт змінила ветеранів, які зазнали тяжких поранень, каліцтв. Мало хто знає, що в «Іграх Нескорених» беруть участь не лише особи з інвалідністю, які втратили кінцівки, тут також допускається участь колишніх вояків, які мають ментальні хвороби, посттравматичні синдроми. Це, фактично, другий шанс до життя цілій групі людей, які чесно виконували свій обов’язок перед Збройними силами, країнами, які їх відправили в зону конфлікту.

Не кожна країна може взяти участь у цих «Іграх», і це теж дуже важливо. Принц Гаррі запропонував невелике коло країн, які ведуть конфлікт, захищаючи свободу, незалежність і людські цінності. Отже, учасники багатьох регіональних конфліктів, наприклад сирійського, не потрапили сюди.

Те, що українці вдруге беруть участь у «Іграх Нескорених» — це, по-перше, велике наше досягнення в підтримці нашої держави, народу. А по-друге, це дало можливість привернути увагу всіх учасників і громадськості, що в нас на сході України триває війна, й наші ветерани, особи з інвалідністю, люди з втраченим здоров’ям, пораненнями, є героями, учасниками війни, що відбувається сьогодні. На це всі звертали увагу. А повірте мені, вся Австралія дивилася ці «Ігри», церемонії їх відкриття та закриття з загальнонаціональною підвищеною увагою

Це не лише міжнародний проєкт. Для України це був національний проєкт підтримки ветеранів. Тому і посольство, і організатори австралійці з підвищеною увагою поставилися до української команди, і вона повністю виправдала сподівання не лише українців, а й міжнародної спільноти.

Я уважно стежив за «Іграми», був у самому вирі подій, і другим цікавим моментом стало те, що тут люди вболівають не лише за представників команди своєї країни. Принцип такий: ти вболіваєш за всіх, хто виступає, хто знайшов мужність, сили для цього. Підтримують усіх. Звичайно, ми, українська громада Австралії, підтримували наших. Але принцип один: ветеранське братство, корпоративність духу виявилися вище за будь-яке «золото», «срібло» та інші нагороди. Тому, відверто кажучи, тут мало хто звертав увагу на якість медалей і кількість нагород. Тут звертали увагу на те, як особи з інвалідністю зі страшними ушкодженнями змогли повернутися до справжнього життя.

Були такі фантастичні епізоди, про які можна було б знімати цілі фільми. Я до цього часу приголомшений виступом учасниці команди з Франції. Ця жінка позбавлена зору, вона стрибала в довжину та при цьому реагувала на сигнали тренера, який казав їй, коли треба розбігатися і відштовхуватися. В цей момент до всіх присутніх на трибунах звернулися з проханням створити тишу, щоб вона могла почути команди тренера. Так що були фантастичні історії. І на цьому тлі виступ нашої команди був просто визначним. Якщо взяти кількість медалей пропорційно до кількості учасників команди, то наша збірна отримала найвищий показник. Хоча тут не вівся командний залік і кількість загальних медалей не рахували. І в принципі не можна сказати, яка конкретна команда — переможець. Переможці всі. Найголовніше — ми показали всьому світу, австралійцям та нашій українській громаді живих героїв війни, заради яких вони виходять на вулиці з протестами, для яких збирають кошти. І це було так зворушливо: як їх обіймали — як дітей, як своїх синів і дочок. Так що я вважаю, що для України це один із самих великих проєктів, і не лише спортивних.

У нас була лише одна учасниця-жінка, лучниця, але вона вартувала десятьох. Маленька дівчинка, схожа на Попелюшку, але як вона виступала! При тому, що лук взяла в руки в березні цього року.

Так що я вважаю, що для України «Ігри Нескорених» — це великий національний проєкт, який вдалося втілити в міжнародному світовому контексті та показати, що Україна гідна бути в сім’ї захисників свободи та демократії по всьому світу.

— Ми бачили фото, на яких принц Гаррі спілкується з учасниками української команди. Які у вас враження від представника британської монаршої родини?

— Я бачив його на церемоніях відкриття та закриття. Сказати, що він користується великою популярністю, це не сказати і десятої частини. Коли він виступав, публіка просто гриміла. Найголовніше — він відшуковував такі слова, які доходили до серця кожного учасника, ветерана, інваліда. Це було дуже зворушливо. Особливим було ще й те, що він приїхав із дружиною Меган Маркл, із якою нещодавно одружився. Вона дуже популярна тут, виступала під час церемонії закриття. Вона справила дуже цікаве враження. В Австралії вони оголосили, що очікують на дитину, яка має народитися навесні. Це теж була новина, яка приголомшила всіх і якій зраділи багато людей.

— Президент України Петро Порошенко нещодавно заявив, що Україна «виборола право проводити «Ігри Нескорених»? Які в нас шанси і чи обговорювалося це в Сіднеї?

— Спонсором цих «Ігор» виступає сам принц Гаррі, і він вирішує, де проводити їх. Надходить заявка, і він має вирішальне слово при відборі місця проведення наступних змагань серед країн світу, що входять у рух «Нескорених». Формально він назвав це «Сім’я нескорених» — Invictus family.

Наступні змагання «Нескорених» будуть на початку 2020 року в Нідерландах. Один із критеріїв місця проведення — підготовка самої країни, її спроможність прийняти велику кількість людей з інвалідністю, щоб вона була забезпечена спеціальними під’їздами, доріжками, вбиральнями. Україна ще, на жаль, не те, щоб не готова, але тільки-но стала на початок залучення всіх осіб з інвалідністю. Має минути певний час. Але я дивлюся на це оптимістично, тому що учасники змагань дуже популярні. Наскільки я знаю, наша команда передала безпосередньо принцу Гаррі, що ми прагнемо, щоб «Ігри Нескорених» відбулися в Україні. Це прийнято до розгляду, як тут кажуть, офіційної реакції поки що немає. Але я думаю, що Україна є серед серйозних претендентів на місце проведення наступних «Ігор».

— Україну в Австралії представляли віце-прем’єр-міністр, два міністри. Чи кожну країну представляла така потужна делегація?

— Була категорія гостей — «офіційні особи», які приїжджають разом із командою. Наша делегація складалася не лише з 15 учасників команди, а й, що дуже важливо, організатори за свій кошт запросили членів їхніх родин та друзів. Оскільки до нашої команди входили не тільки з представників Збройних сил, а й — Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії, тому в Австралію прибули міністр внутрішніх справ, міністр оборони, й усю делегацію очолила віце-прем’єр-міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе. Наприклад, команду з Естонії символічно підтримувала президент.

Ми показали, що держава серйозно ставиться до цього. Для нас, дипломатів, це теж була нагода. В Канберрі ми організували офіційні перемовини з міністерствами оборони та внутрішніх справ Австралії. Пані Климпуш-Цинцадзе зустрілася з міністром закордонних справ, прем’єр-міністром країни. Як на мене, це був дуже хороший сигнал, тому що австралійська сторона охоче пішла на проведення таких перемовин із українською стороною, вони розуміли, що це хороша нагода для зустрічі. Австралія — не близька країна в географічному плані, це не Європа. Я підрахував, що в нас кількість перемовин і візитерів була більшою, ніж за шість років. А це був класичний діалог: і відомчий, і загальнополітичний. І доволі хорошим був зміст цих переговорів. Про багато чого ми спромоглися домовитися. Як посол, я дуже задоволений тим, що приїхали представники влади. Вони весь час були або на трибунах, або з командою на тренуваннях. Скажімо, ми з Іванною Орестівною стояли поруч і вболівали за наших велосипедистів просто на трасі, біля нас почали збиратися українці з прапорами, нас упізнали.

Окремо скажу про виняткову роль української громади в Австралії, яка не лише виступила в ролі волонтерів (а українці дали найбільшу кількість волонтерів серед усіх команд). Були такі зворушливі моменти: нашому спортсмену, Бєлобокову, двохметровому титану, українські жіночки носили пиріжки, як на роботу, підгодовували. Так що була хороша, дружня атмосфера, українці підтримали українців, а українців підтримав увесь світ.

Микола Сірук, Наталія Пушкарук

День