Ладижинський притулок вічного дитинства в очікувані координальних змін

Торік наша газета писала про ситуацію, що склалася у Ладижинському інтернаті для дітей з особливими потребами. Це – єдиний в Україні заклад IV профілю, в якому довічно перебувають маленькі пацієнти з найважчою формою ДЦП і розумовою відсталістю.

В попередній газетній публікації, зокрема, йшлося про те, що будівлям (кільком двоповерховим корпусам з добудованими підсобними приміщеннями) вже понад 20 років – тобто інфраструктура вже давно вичерпала ресурс і потребує капітального ремонту. Крім того, раніше це був звичайний літній табір відпочинку для здорових дітей, тож планування приміщень не відповідало санітарно-гігієнічним вимогам, встановленим для подібних притулків.

Однак впродовж багатьох років адміністрація нічого не могла вдіяти: грошей ледве вистачало на харчування дітей, забезпечення їх необхідними медикаментами і на заробітну плату працівникам (1200-1800 гривень). Штат укомплектований не повністю: бракувало професійних нянь, лікаря-педіатра. Тим часом навантаження на працюючих було величезне: кожен працівник мусив доглядати по 14-16 дітей, тоді як нормативи передбачають не більше 4-6. Тоді в інтернаті перебувало 139 пацієнтів віком від 5 до понад 30 років, з них лежачих – 85 відсотків.

До усіх цих бід додалася ще одна – нестабільне забезпечення інтернату теплом і гарячою водою. Заклад отримував енергоносії від Ладижинської ТЕС, розташованої неподалік. Теплотрасі понад 30 років і фахівці давно попереджали, що металеву трубу діаметром 300 мм відновити неможливо. Свого часу станція власним коштом переклала 7 кілометрів магістралі, після чого енергетики заявили керівництву області й, зокрема, адміністрації інтернату, що у них грошей більше немає і навряд чи будуть. Тому на всяк випадок біля інтернату встановили електрокотельню. Але інститут, що розробляв проєктно-кошторисну документацію, помилився у розрахунках і щоб ввести об’єкт в експлуатацію, треба було реконструювати ще й електромережу завдовжки 2 кілометри й змонтувати підстанцію. Вінницька обласна рада виділила 229 тисяч гривень, але цих коштів виявилося недостатньо.

У лютому нинішнього року на Вінничині з робочим візитом побувала міністр соціальної політики України Наталія Королевська, яку глава уряду призначив куратором саме цього регіону. Перед тим, як провести нараду з посадовцями соціальної сфери, вона відвідала Ладижинський інтернат. І не обмежилася побіжним оглядом – пройшлася по усіх корпусах, зустрілася з колективом, вислухала скарги й побажання медсестер, лікарів і нянечок.

За словами пані Королевської, заклад повинен отримати окремий статус, що допоможе вирішити проблеми і щодо фінансування, і щодо створення належних умов для праці співробітників. Неприпустимо, коли інтернати для інвалідів отримують вдвічі менше коштів, ніж аналогічні заклади для здорових дітей.

Насамкінець керівник соціаль¬ного відомства попросила губернатора поміняти керівництво інтернату і головного управління соціального захисту Вінницької ОДА, оскільки усі ці питання на 90 відсотків були у його компетенції. А також пообіцяла взяти під свій особистий контроль вирішення проблем інтернату і навідатися сюди через рік, аби перевірити результати роботи. «Я не хочу говорити, хороший чи поганий був директор інтернату, – зауважила тоді Наталія Королевська. — Тут мусить працювати антикризовий менеджмент, який зможе ці питання підняти на новий рівень. Хотілося б, щоб новий керівник брав нас з губернатором, як кажуть, за горло і добивався їхнього вирішення – як на місцевому, так і на державному рівнях»…

На жаль, інтрига довкола персони нового антикризового менеджера тривала понад півтора місяця. З шести кандидатів на посаду «кастинг» пройшов 43-річний депутат Ладижинської міськради, міцний господарник — автор і реалізатор проєктів будівництва артезіанської свердловини та проведення нового водогону Володимир Мельник. Перед ним поставили кілька завдань: покращити побутові умови для вихованців, створити нормальну робочу атмосферу в колективі й залучити до спільної роботи громадські організації.

– На новій посаді працюю менше трьох місяців, – розповідає директор Ладижинського інтернату для дітей з обмеженими фізичними можливостями Володимир Мельник. — За цей час штат майже повністю укомплектовано, залишилося знайти молодого невропатолога, бо нашому фахівцеві виповнилося 78 років і йому фізично важко впоратися з таким великим обсягом роботи, адже нині на утриманні в інтернаті перебувають 147 пацієнтів…

Скориставшись тим, що ситуація на контролі у міністра соціального захисту і губернатора області — попросили додатково виділити нам ще 720 тисяч гривень. Сподіваємося отримати їх найближчим часом. Взагалі обсяги робіт колосальні. Складність у тім, що їх мусимо негайно розпочинати одразу на кількох об’єктах. Треба відремонтувати харчоблок, де протікає дах, просіли стіни й потріскалися східці. Повністю замінити каналізаційну мережу і обладнати спеціальний колодязь для відведення побутових стоків. Реконструювати пральню, адже тут щомісяця обробляється до 14 тонн білизни. На другому етапі – ремонт і утеплення фасадів корпусів, облаштування пандусів на поверхах, внутрішні оздоблювальні роботи, заміна електропроводки, водопровідних труб, санвузлів. Найкритичніша ситуація з тепло- і водопостачанням.

Проаналізувавши її, дійшли висновку що вводити в експлуатацію електрокотельню недоцільно — надто великі будуть витрати. Якщо на сьогодні за енергоносії щороку сплачуємо до 300 тисяч гривень, то з введенням в експлуатацію електрокотельні довелося б платити понад 2 мільйони гривень. Тому найкращий варіант — перекласти внутрішню теплотрасу завдовжки 420 метрів і замінити бойлер. Облдержадміністрація вже визначила замовника робіт — управління капітального будівництва. Як тільки підрозділ отримає кошти — одразу приступимо до ремонту.

А загалом в інфраструктуру треба вкласти понад 9 мільйонів гривень. Що можемо — нині робимо власними силами. Перший корпус вже почали ремонтувати волонтери коштом міжнародного благодійного фонду «Україна! Я за тебе». Допомагають фінансово також «Приватбанк» і автоса¬лон «Віннер». Плануємо відкрити тут молодіжне відділення і пере¬вести до нього пацієнтів віком від 18 до 30 років.

Володимир ВАСИЛЕНКО
Вінницька область
Газета інвалідів та ветеранів, №07(20), 2013