В Одесі на західному кладовищі поховали херсонського волонтера Ігоря Косу. 31 березня 2022 року біля села Софіївка Херсонської області його автівку розстріляли російські військові. На окуповану територію Ігор віз ліки та гуманітарну допомогу для дітей з інвалідністю, які перебували в Олешківському будинку-інтернаті, звідти збирався вивезти своїх друзів. Майже рік знадобився, щоб знайти та ідентифікувати його останки, розповіли Суспільному друзі загиблого волонтера.

Волонтер з Херсона Ігор Коса у авто везе гуманітарну допомогу на окуповану територію області Фото надав Олександр Глібка

“Він возив гуманітарні вантажі до людей, які залишилися в окупованому регіоні”

Ігор Коса зник наприкінці березня 2022 року. Його друзі знали, що він повіз гуманітарну допомогу на Херсонщину і мав забрати звідти знайомих. Це був останній його рейс. З того часу Ігор не виходив на зв’язок, згадує друг та однокласник загиблого волонтера Олександр Глібка. Вони зустрілись і разом виховувались в Олешківському будинку інтернаті.

“Ігор родом із Запоріжжя. Коли був маленьким, від нього відмовилися батьки. До чотирьох років Ігор перебував у запорізькому будинку дитини “Сонечко”. У 1999 році його направили у Цюрупинський дитячий будинок-інтернат [тепер Олешківський дитячий будинок-інтернат – ред.], що на Херсонщині. Він мав інвалідність. Після інтернату Ігор пішов навчатися на автослюсаря в професійне училище в Олешках. Після навчання працював у БФ “Мій дім” водієм служби “Соціальне таксі” у Херсоні. Потім і до 24 лютого 2022 року працював Києві в службі таксі”, — розповідає Олександр.

Волонтер з Херсона Ігор Коса з друзями Фото: Ірина Ларікова/Facebook

На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Ігор Коса став волонтером, вивозив людей з Ірпеня, Бучі, Гостомеля. Згодом поїхав займатися волонтерством на Херсонщину.

“Він возив гуманітарні вантажі до людей, які залишилися в окупованому регіоні. Протягом березня 2022 року Ігор з групою волонтерів з Одеси евакуйовував людей з Херсонської області та Херсона. Більшість з них були люди похилого віку, багатодітні сім’ї, та люди з інвалідністю”, — каже друг загиблого волонтера.

Авто, на якому Ігор Коса вивозив людей з окупації та привозив у Херсон гуманітарну допомогу, Фото надав Олександр Глібка

Про зникнення Ігоря Олександр дізнався із соцмереж. Всі друзі почали пошуки. Після кількох днів невдалих спроб він подав заяву до поліції про зникнення Ігоря Коси. Каже коли й поліції не вдалося його розшукати, всі зрозуміли — Ігор зник на окупованій території. Залишалось одне — чекати на звільнення з окупації Херсона та області.

“19 листопада, на восьмий місяць повномасштабного вторгнення, в районі Станіславської громади Херсонської області працювали експерти, збирали тіла загиблих. Серед них не було військових, лише цивільні, які загинули, волонтери, які везли в Херсон гуманітарну допомогу. Після чого тіла відвезли до Миколаївського моргу”, — згадує Олександр

20 березня йому, як заявнику про зникнення волонтера, подзвонила слідча з Миколаєва і повідомила, що ДНК одного зі знайдених тіл має збіг з ДНК батька Ігоря Коси на 99.9%.

Херсонщина. Розбите авто, в якому знайшли тіло вбитого волонтера Ігоря Коси Фото надав Олександр Глібка

“Всіх людей розстрілювали, без запитань, без пояснень, просто вбивали”

Тоді був час, коли російські військові всіх розстрілювали — без запитань, без пояснень, просто вбивали людей, згадує голова Херсонського об’єднання Всеукраїнської ГО осіб з інвалідністю “Велід” та близький друг Ігоря Коси — Віктор Булка.

“Торік 31 березня росіяни розстріляли автівку волонтера з інвалідністю Ігоря Коси, який їхав до Олешківського дитячого будинку з медикаментами. Ігор попав під обстріли біля села Софіївка Херсонської області. Дорогою назад волонтер планував евакуювати друзів, які жили на Херсонщині в окупації. Вони також були випускниками цього інтернату“, — каже Віктор.

З початком російського вторгнення, згадує Віктор, його найкращий друг, вирішив волонтерити в рідному регіоні. Він доставляв з Одеси ліки, засоби гігієни та різну гуманітарну допомогу на тоді ще окуповану Херсонщину, а назад вивозив людей, в тому числі людей з інвалідністю, ризикуючи власним життям.

“Ігор вивозив випускників з інвалідністю Олешківського дитячого будинку, а потім, щоб не їхати пустим, віз в Олешки ліки для дітей з особливими освітніми потребами, що проживають в дитячому будинку. Рашистська наволоч вбила мирну людину, яка просто допомагала іншим. Болісно втрачати справжню Людину, з великої літери”, — каже Віктор.

Волонтер з Херсона Ігор Коса з друзями Фото: Ірина Ларікова/Facebook

“Благородний, добрий, чесний, відкритий, сміливий, простий”

Армен, друг:

“Мій дорогий друг Ігор, без перебільшення людина з великої літери, благородний і добрий, чесний, відкритий, сміливий, простий. Кожен спогад про нього, позитивний та надихаючий. Завдяки йому, в мене в житті було безліч гарних подорожей, розповідь про них займе не одну годину.

Для всіх хто його знає, та особисто для мене це неймовірно болісна втрата. Він дуже сильно любив життя. Залишилось тільки дякувати долі, що я був знайомий та мав честь проводити час з Ігорем.”

Волонтер Ігор Коса на відпочинку у Карпатах Фото: Ірина Ларікова/Facebook

Кирило Богданюк — однокласник Ігоря Коси:

“Я знав Ігоря з 1999 року, як тільки приїхали до інтернату. Нас відразу кинули в ізолятор, бо в нас були воші. Я так плакав, а Ігор підтримував. Потім нас відправили на другу групу і до нульового класу, де ми пробули два роки. І так почали дружити, він завжди допомагав у всьому.

Наша перша вчителька полюбила його сильно, що інколи ставила добрі оцінки за те, що він допомагав нам і їй. В дитинстві він любив гру “Магазин”, ну і поїсти добре — це все, що пам‘ятаю з нашого дитинства. Ігор навчався добре, любив математику, любив доглядати за тваринами, постійно пропадав у вольєрі з собаками, знав як їх лікувати.

За все життя він тільки один раз був засмучений, коли пристрелили собаку Кузю, він дуже любив її. Дуже обожнював нашу річку. Ще Ігор займався висипанням піском, пластиліновими аплікаціями. в нього в шафі можна було знайти все: різні клеї, болти, викрутки.”

Юлія Чех, учасниця проєкту “Стипендіат” від БФ “ГЕЛП АС ГЕЛП ЮА”:

“Ігор також був учасником цієї програми від цього фонду. Він завжди був позитивним, постійно допомагав в організаційних процесах на таборах та зустрічах стипендіатів в Карпатах.

Він завжди любив жартувати, був дуже емоційним. Постійно відстоював свою точку зору та був борцем за справедливість. Добра та світла людина! Нехай спочиває з миром!”