Перша Міністерка соціальної політики України, яка не знає що таке «громадські організації осіб з інвалідністю» Оксана Жолнович

13 Квітня 2023 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

По-перше, цікаво, що ця зустріч з обговорення законопроекту, проводиться з особами з інвалідністю та їх організаціями в той час коли законопроєкт 5344-д вже був підготовлений до повторного першого читання. Незрозуміла мета цього обговорення: поставити чергову «галочку» щодо підтримки законопроекту 5344-д чисельними ГОІ щоб потім про це проінформувати Голову Верховної Ради України та Комітет ВРУ соціальної політики? Або хотіли почути думку громадських організацій осіб з інвалідністю? Не відбулося ні перше, ні друге.

Не було жодного повідомлення в чаті заходу чи виступу учасників, що законопроект погоджується організаціями осіб з інвалідністю. Для виступу ГОІ та обговорення законопроєкту залишили лише 15 хвилин з виділених на захід 60 хвилин.

Ба більше, на запитання в чаті від Генерального Секретаря НАІУ Вікторії Назаренко: чому законопроект, який має за мету покращення працевлаштування та зайнятості осіб з інвалідністю, вносить зміни до статті 12 закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» щодо діяльності громадських об’єднань осіб з інвалідності, міністерка відповіла, що не знає що таке громадські організації осіб з інвалідністю і чим вони відрізняються від інших організацій громадянського суспільства!

Хочемо нагадати, що Верховна Рада України ратифікувала 16 грудня 2009 року Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю, яка набрала чинності для України 06 березня 2010 року. Цим самим Україна взяла на себе зобов’язання під час розробки й застосування законодавства й стратегій, спрямованих на виконання згаданої Конвенції, і в рамках інших процесів ухвалення рішень з питань, що стосуються осіб з інвалідністю, консультуватися з особами з інвалідністю й активно залучати їх через організації, що їх представляють. Є окремі Зауваження загального порядку №7 (2018) про участь осіб з інвалідністю, включаючи дітей з інвалідністю, через організації що їх представляють і моніторингу Конвенції, що розроблені Комітетом ООН по правам осіб з інвалідністю. Тож якщо чиновники такого рівня не соромлячись заявляють про незнання положень міжнародного акту, що є обов’язковим для виконання, Національна Асамблея людей з інвалідністю готова безкоштовно провести тренінг для держаних службовців міністерства щодо ознайомлення з положеннями Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

По друге, міфи законопроекту, який підготовлений до повторного першого читання, не розвінчано. Чисельні організації осіб з інвалідністю мають багато питань, пропозицій та зауважень до нього. Але не чують!

Права людей з інвалідністю не повинні бути порушені жодним законом чи постановою.

Тож боротьба за права людей з інвалідністю триває!