Про тріумф української збірної на Паралімпійських іграх у Токіо та історію цього спорту, в ефірі Радіо “Культура” детально розповідає речниця Національного паралімпійського комітету України, членкиня наглядової ради НСТУ у сфері захисту прав осіб з особливими потребами Наталія Гарач.

Програма:
Згадати все

Ведучі:
Юлія Чаплінська

Аудіопрогравач

Про успіх українських паралімпійців на 16-тих Літніх Паралімпійських іграх в Токіо

Від 24 серпня по 5 вересня в Токіо тривали 16-ті літні Паралімпійські ігри, на яких наша, відносно невелика, збірна України феноменально виступила і опинилася в топ-6 медального заліку та стала 5-ю за кількістю виграних нагород. Українська збірна здобула 98 медалей, що лише на 6 менше, ніж в збірної Америки, попри їхню значно більшу чисельність. Приголомшливий успіх України відзначають по всьому світі та, зокрема, американське видання “The New York Times” присвятило українським паралімпійцям статтю “Чому маленька паралімпійська збірна України наносить такий великий удар?”

Кому належить ідея створення Паралімпійських ігор?

Історія паралімпійського спорту пов’язана з війною. У 1948 році сер Людвіг Гуттман, відомий німецький хірург, вирішив долучити людей з інвалідністю до фізичної культури і спорту. І, згодом, побачив, що саме спорт створює умови для успішної життєдіяльності, відновлює багато психосоматичних процесів і дозволяє повернутися до повноцінного життя. Тому, з 1948-го році він створює Сток-Мандевілльські ігри — прототип перших Паралімпійських ігор. До речі, одним із найбільш шанованих видів спорту сером Людвігом, була саме стрільба з луку. Саме цей вид спорту не тільки залишився в іграх дотепер, а й набирає популярності в усьому світі.

Як сприйняли нетрадиційні методи лікування Гуттмана в тодішньому суспільстві?

Він дав поштовх для започаткування великого руху, який з реабілітаційно-спортивного перетворився в рух вищих спортивних досягнень серед людей з інвалідністю. Це стало важливим кроком для людей з інвалідністю, щоб їх визнали рівними серед інших. Вперше назва “Паралімпійські ігри” була зафіксована у 1960 році, в Римі. Сам термін трактується по-різному, адже у слові “паралімпійські” немає кореня “олімпік”. У нас досить часто називають Паралімпійські ігри — ПараОлімпійськими, що є помилкою. Насправді, справа в тім, що ці ігри відбуваються після Олімпійських. Наша українська збірна вперше взяла участь в іграх у Південній Кореї, у команді збірної з СРСР. Тоді 3 українських легкоатлета завоювали 8 золотих і 1 срібну медаль. Це стало так званим сигналом про те, що українці виборюватимуть високі нагороди у Паралімпійських іграх і надалі.

Про небажання Радянського Союзу брати участь у Паралімпійських іграх

Тоді картинка мала бути ідеальною і людей з інвалідністю не мало бути в Радянському Союзі. Це тяглося ще з часів Другої світової війни. Відбувалися зачистки людей з інвалідністю після війни, адже вони не вписувалися в картинку щасливих, здорових, усміхнених жителів Союзу. Участь СРСР в Паралімпійських іграх 1988-го року зумовлювалася не проявом солідарності до людей з інвалідністю, політикою рівноправності чи розуміння, а свідченням того, що Радянський Союз добігав свого кінця.

Коли можна говорити про зародження паралімпійського руху в Україні?

У 1989 році почався активний ріст громадських організацій людей з інвалідністю в Україні. Сформувалися спортивні федерації і клуби, які активно працювали і у квітні 1992-го року об’єдналися в Національний комітет спорту інвалідів України. Його визнали на міжнародному рівні як Національний паралімпійський комітет України і він з 1995-го року на міжнародному рівні представляє Україну у світовому спорті.

Про перший виступ збірної України в Паралімпійських іграх 1996-го року

Тоді українські спортсмени здобули 7 медалей, попри те, що не було можливостей не те що тренуватися, а й нормально пересуватися. Питання пандусів, безбар’єрності та доступності тільки заходили з-за кордону в Україну. Почали з’являтися моменти, пов’язані з фізкультурно-спортивною реабілітацією і розумінням того, що може зробити фізкультура і спорт для людини з інвалідністю, як вона може зупинити навіть перебіг захворювання, яке спричиняє інвалідність, покращити загальний стан тощо . Всього 25 спортсменів тоді представляли Україну і 7 медалей — дуже крутий результат.

Де нині тренуються паралімпійці?

Наприклад, плаванням українські спортсмени займаються у 3-х басейнах України: в Миколаєві, Кам‘янському та Броварах. На жаль, команда розрізнена, тренується в різних місцях. В Україні поки немає місця, де би вся велика паралімпійська збірна тренувалася. Тема центру дуже болюча. Я знаю, що після Паралімпіади 2016-го року, президент паралімпійського комітету Валерій Сушкевич бореться за те, щоб в Дніпрі ми могли побудувати аналог центру, який був у Євпаторії, аби вся паралімпійська збірна з усіх видів спорту змогла там тренуватися щоб показувати високі результати на будь-яких міжнародних змаганнях. Проте, як завжди, після вирішення одного питання постає інше. Але президент України обіцяв особисто контролювати цю справу, тому я сподіваюся, що нам нарешті вдасться перейти до безпосереднього будівництва цього центру. У зв’язку із нескінченними бюрократичними процедурами, центр тільки на початковому етапі будівництва.

Стосовно західного реабілітаційно-спортивного центру, то там проектується будівництво басейну, але він — всього лише 25 метрів, оскільки у високогір’ї не можна будувати басейн розміром 50 метрів, який потрібен нашим паралімпійцям для тренувань. Цей басейн носитиме ознаки і функції саме фізкультурно-спортивної реабілітації для людей з інвалідністю.

В чому секрет успіху наших паралімпійців на іграх, попри всі проблеми в підготовці?

Одна із причин — унікальна система паралімпійського руху, яка поєднує діяльність Укрцентру Інваспорт, який має осередки в кожній області України також має дитячо-юнацькі спортивні школи, які займаються дітьми з інвалідністю. Ну і громадської організації Національного комітету людей з інвалідністю, яка опікується саме представленням спортсменів на міжнародному рівні, зокрема участі в Паралімпійських іграх. Спортсменів не шукають по всій країні, як роблять закордоном. Вони разом тренуються, живуть, дружать. Також причиною є сильний дух українського народу, особлива ментальність. Спортсмени хочуть покращити свій результат, якнайкраще представивши Україну.

Про порівняння олімпійської та паралімпійської збірних України

І олімпійська, і паралімпійська збірні — 2 різні потужні команди. Паралімпійці мають свій напрямок розвитку і вимоги до видів спорту, свої види спорту, свою історію, класифікаційні вимоги. Дуже багато нюансів щодо виступів спортсменів. Їх не можна порівнювати. Варто лише пишатися, що Україна може гідно представити себе і в Олімпійських, і в Паралімпійських іграх.

Про готовність України організувати зимові Олімпійські та Паралімпійські ігри

Якщо в Україні проведуть Олімпійські ігри, то, відповідно, будуть і Паралімпійські. Те, що президент говорить про можливість провести Олімпійські зимові ігри в Карпатах і обговорює це питання, означає, що є мета на державницькому рівні побудувати всі спортивні арени для цих змагань.

Українське радіо