Ліквідатор з Рівненщини розповів, як держава дякує йому за інвалідність

26 Лютого 2014 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Житель Зарічненського району на Рівненщині брав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Петро Касянчик інвалід, живе у селі Борове. Зараз він отримує допомогу від держави, але чи є він забезпеченим?

«…Це був травень 1986 року. Ще не пройшло й місяця після вибуху й розвіювання по всій землі «мирного атому», як наша мирна доля закінчилася і ми опинилися у епіцентрі страшної катастрофи. Ми йшли, бо треба було комусь йти, бо в нас діти, сім’ї – жоден з нас не відмовився. Ми йшли і знали, що нам кінець, бо в таких умовах навіть сталь найвищого ґатунку перетворювалася у порох, а людина повинна була встояти. І ми встояли. Ми почали пухнути, забули про їжу. По міліметру, але ми закривали ядерну пащу, яка готова була проковтнути весь світ. Ми закривали її своїм здоров’ям і життям, і врятували таки… Але світ нас забув чомусь так швидко. І сьогодні нові ненажери навіть до туалету тебе не пустять, не здерши пару гривень. Оце так швидко переродилися люди у вилюдків. Між тим сечогінна система ліквідатора настільки слабка, що він роздає по 2 гривні – через кожну годину. Оце так заслужили! І нікого не хвилює, за що так карати ліквідатора при призначенні пенсій. За те, що ліквідатор віддав все заради оцих виродків при владі, йому пенсія аж одна мінімальна, і куди не йди, куди не дзвони, нічого не доведеш! І ні для кого нічого не значить, що закон гласить, і документи, які є на руках, що ліквідатор другої категорії серії А повинен отримувати по п’ять мінімальних пенсій кожного місяця. Насправді нам нічого, крім мінімальної пенсії, не бачити. Бо немає стажу. А де ж у мене буде стаж, якщо я з тридцяти років інвалід? А лікарі яких тільки діагнозів не писали за ці роки, і жоден з них не «в’яжеться» з аварією. І нікому не можна довести, що в ліквідатора діагноз один – ліквідатор. І жодному лікарю доказати неможливо, що з вогню вийти неушкодженим неможливо. А ось на думку сьогоднішніх різних комісій, я повинен не епікризи показувати, а «зеленими» шелестіти, і тоді з’являться і пов’язки, і групи, і ще багато чого.

Сьогодні півдержави ходить липових ліквідаторів, в яких жодної довідки нема, що вони були в Чорнобилі, але це нікого не хвилює, і тепер той ліквідатор, у кого долари є. А в кого нема, то державне керівництво вирішило, що ліквідатору вистачить 147 грн на харчування. Отримуй – і живи не плач. Як можна на такі гроші прожити? І куди не звертайся, відповідь одна – все зроблено за законом! Так жити далі не можна, і я так жити далі не буду. Я хочу знати: хто вкрав мою заслужену пенсію? Хто відпочиває в санаторіях за мій рахунок? Чому я не можу провести корекцію зору безкоштовно? Чому я не можу вставити зуби безкоштовно? Чому я не можу лікуватися в будь-якому мед­закладі, пред’явивши посвідчення, безкоштовно? Коли, кінець кінцем, закінчиться цей бедлам? Чому, пройшовши ядерне пекло, я залишився хворий і голодний без нічого, і навіть у туалет не пустять, якщо не заплатиш. Оце заслужив…».

TakeInfo.net