Відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН, починаючи з 2009 року 20 лютого щорічно відзначається Всесвітній день соціальної справедливості.  Про нього  ще мало знаємо, бо в Україні  День соціальної справедливості  офіційно відзначається лише з 2012 року. Соціальна справедливість – це загальновизнана цінність сучасного демократичного суспільства, яка на світовому рівні вважається основоположним принципом мирного та благополучного співіснування як в самих країнах, так і між різними країнами.

Організація Об’єднаних Націй декларує, що встановлення соціальної справедливості для всіх є головною метою глобальної місії ООН зі сприяння розвитку та поваги людської гідності.

Україна не залишається на узбіччі цього процесу, й разом з провідними країнами світу прагне бути соціально справедливою державою. Президент України Указом від 04 листопада 2011 року № 1021 встановив відзначення в Україні щороку 20 лютого Дня соціальної справедливості.

З метою відзначення цієї події Кабінет Міністрів України розпорядженням від 21 листопада 2012 року № 922 для підготовки та проведення у 2013 році заходів з нагоди Дня соціальної справедливості утворив Оргкомітет, яким було  розроблено низку заходів, які планувалося провести як на національному рівні, так і у кожному регіоні, включаючи райони, міста, селища і села.

Мета цих заходів – широка інформаційно-роз’яснювальна робота щодо прав громадян, послуг, які надаються органами виконавчої влади, надання практичної допомоги громадянам у вирішенні існуючих проблем, а також привернення уваги громадськості, державних органів влади до необхідності об’єднання зусиль з метою досягнення соціальної справедливості в суспільстві.

У мережі Інтернет з’явилося два звернення  Міністра соціальної політики Наталі Королевської, які я прочитала з великою увагою. Перше стосувалося благодійних організацій, фондів та громадських організацій, друге – депутатів різного рівня з пропозицією долучитися до відзначення в Україні Дня соціальної справедливості.

«Шановні депутати районних, міських, сільських та селищних рад. Пропонуємо вам у лютому цього року провести зустрічі з виборцями, присвячені Дню соціальної справедливості, з метою сприяння у вирішенні проблемних питань, надання практичної допомоги громадянам, особливо з числа найбільш незахищених. Проведення такої роботи з виборцями стане посильним вкладом у спільну справу розбудови соціально справедливої держави», – так було сказано в одному із міністерських звернень..

Скажу відверто, що це для мене особисто послужило поштовхом до  чергової благородної дії, хоча я не депутат, а тільки громадський лідер, який ось уже десять років не стоїть осторонь важливих, а головне – приємних для людини справ.

Мерщій телефоную у села, до своїх колег по громадській роботі. Першим, до кого  вдалося додзвонитися, був голова сільського осередку осіб з інвалідністю з с. Будилка Лебединського району Ліплявенко Василь Іванович. У нього чудові ділові стосунки з сільським головою Володимиром Олексійовичем Шкурком, тому не здивувалася, що застала активіста прямо в сільраді.

– Ану мерщій шукай Шкурка, виходьте на сайт Мінсоцполітики і читайте Звернення Королевської, – раджу.

– Спізнилися, Вікторовна. Я вже в курсі справи. Зараз із Олексійовичем виїжджаємо до Дятленка Анатолія Митрофановича – шанованого чоловіка в нашому селі, колишнього керівника  будильського колгоспу «Україна», а зараз майже прикутого  до ліжка  букетом хвороб сивочолого ветерана.  І дружина в нього така ж – немічна, з двома паличками ходить…

– Від мене привіт не забудьте передати. Я, скільки й знаю, поважаю Митрофановича за мудрість  слова й діла (а пропрацювала я завідуючою сільгоспвідділом редакції міськрайгазети «Життя Лебединщини» майже чверть віку, тому й знаю всіх керівників-ветеранів міста і району). А яким тямущим  керівником був Анатолій Митрофанович у свій час, в районі заслуженим авторитетом користувався. Сина собі на заміну виростив, вивчив.   Дятленко-молодший – гордість для  батька! – кажу. І тут же продовжую:

– «Старість – не мед». Так, здається, кажуть у народі? До кожного вона  приходить як не  з хворобами, так з іншими проблемами. І ніде від того не подінешся. Саме в цю пору і потрібні нам, ветеранам праці,   слова підтримки, віри, що  добрі справи ніколи не забуваються, – кажу Василю Івановичу.

Тільки-но поклала слухавку, як  лебединська «горлиця» (є в нашому місті жіночий клуб з такою назвою) телефонує. Я їй мерщій  передаю слово в слово розмову з Ліплявенком,  а особливо – про жінку-міністра Наталю Королевську, її турботу і про нас, ветеранів праці, сильних духом жінок. Моя співбесідниця – а це була Загнойко Людмила Степанівна з Лебедина, теж ветеран праці, інвалід дитинства, а на заслуженому відпочинку – самодіяльна поетеса, яка радує нас, жінок-«горлиць»,  своєю творчістю, через кілька хвилин запевнює:

– Зараз побіжу до знайомої, яка вже рік прикута до ліжка, провідаю і передам нашу розмову. На все добре! Буду ще телефонувати.

… 20 лютого протягом  дня (сама я теж інвалід, та ще й за хворим чоловіком доглядаю, в якого пухлина головного мозку…)   встигла  поспілкуватися з багатьма активістками рідного міста і району. Когось прямо просила, щоб зробив добре діло – відвідав того, кому ще тяжче, а декому прямо заявляла:

– Ти – керівник (або депутат чи двоє в одному), знайди можливість саме цього дня  зробити комусь добро. Це ж зовсім  просто…

Користуючись нагодою, виношу сердечну вдячність депутату Лебединської районної ради Валерію Володимировичу Ровному –  порівняно молодій людині з добрим серцем і щедрою на милосердя  душею. Дякую також за уважний і теплий прийом 18 лютого мера Лебедина Анатолія Григоровича Трояна. «Коли заходиш у його кабінет – душа тремтить від хвилювань, а залишаєш – ніби крила позаду виростають, бо тебе вислухали з неудаваними  увагою і терпінням, добре слово підібрали для втіхи, подали надію», – так говорять про керівника  нашого міста  більшість ветеранів. І я в їх числі.

Валентина Вікторівна ІВАШИНА,
ветеран праці, інвалід 2-ї групи, головний редактор
Сумської обласної газети для осіб з інвалідністю «Не втрачаймо надію»
(на громадських засадах).

м. Лебедин Сумської обл.

Конт. тел. 066.226.94.82