“Кожна школа повинна мати ліфт і пандуси”

22 Лютого 2017 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Заслужений учитель України Віктор Громовий: ”­Інтернати і спецшколи для учнів з інвалідністю побудовані за принципом гетто. Діти з особливими потребами не відчувають повноцінного життя”

Цьогоріч учні з інвалідністю почнуть навчатися у загальноосвітніх школах. Із 1 вересня з’являться класи для дітей з інвалідністю. До 2022 року школярів із затримкою психічного й фізичного розвитку переведуть зі спецзакладів до загальноосвітніх шкіл.

— У всіх цивілізованих країнах особи з інвалідністю живуть, вчаться і працюють разом із рештою. У нас ще з радянських часів звикли “особливих” лишати за бортом, і це трагедія, — каже заслужений учитель України 52-річний Віктор Громовий. Він розповідає про впровадження в школах інклюзивної освіти — навчання дітей з інвалідністю cеред здорових.

Як підготувати школи до навчання в них дітей з інвалідністю?

— Для учнів з порушенням ­слуху має бути сурдоперекладач чи вчитель, який має такі ­навички. Тоді дитина буде включена в навчальний процес. Кожна школа повинна мати ліфт і пандуси для учнів з порушеннями опорно-рухового апарату. Всі туалети мають бути адаптовані для осіб з інвалідністю. Це потребує величезних коштів, але їх можна знайти.

Чи готові вчителі звичайних шкіл до роботи з особливими дітьми?

— Поки що ні. Їх треба навчати роботи з дітьми з інвалідністю. Викладання таким дітям потребує психологічної підготовки. Крім цього, вчитель має бути універсальним — вміти одночасно вести урок для звичайних дітей у звичному режимі й, коли потрібно, переключатися на індивідуальну роботу з учнем з інвалідністю.

Яка користь буде для учнів з інвалідністю та звичайних від навчання разом?

— Діти з інвалідністю відчуватимуть себе повноцінними членами суспільства. Зможуть стежити за різними тенденціями серед однолітків — модою, захопленнями тощо. Звичайні діти зрозуміють, що світ різний, у ньому живуть дуже різні люди із несхожими потребами. Коли бачитимуть у своєму класі однолітків з інвалідністю, у них розвиватиметься співчуття та любов до ближніх. Зараз такі риси у школі виховують лише теоретично.

Чи спостерігатимемо нетерпимість до дітей з інвалідністю?

— На перших порах виникатимуть непорозуміння. Не виключаю, що деякі батьки протестуватимуть проти дітей з інвалідністю у класі. Але за кілька років всі звикнуть до цієї ситуації і здаватиметься, що інакше не може бути. Агресивне й нетерпиме ставлення до людей з інвалідністю — це відгомін радянського минулого. Права “не таких як усі” утискали.

У яких країнах повноцінно працює інклюзивна освіта?

— У країнах ЄС, США, Японії та інших. У школах є ліфти, туалети, працює сурдоперекладач. Коли вперше опинився у США, то дві речі впали в очі. По-перше, маса людей пишуть лівою рукою. Там ніколи з лівші правшу не робили. По-друге, повно людей із видимими ознаками інвалідності — на візках, з проблемами слуху тощо. Людина навчається у Гарварді, але не може самостійно тримати ложку. І нікого не дивує картина, коли в їдальні один студент годує іншого.

Gazeta.ua