Юна Марійка Гнатик із Вінниці, яка має синдром Дауна, не перестає підкорювати своїм талантом міжнародні п’єдестали
Навесні 2019 року Марійка Гнатик стала абсолютною чемпіонкою в номінації «Топ-модель» міжнародного дитячого конкурсу краси та дизайну в індустрії моди INTERBRILLIANT WORLD Spring 2019, що проходив у Празі. Вона була першою дитиною із синдром Дауна, яка взяла участь у конкурсі і перемогла. Восени 2019-го дівчинка зі своїм партнером Іваном Кодратюком здобули срібло на змаганнях Special Olympics 2019 в Естонії. А нещодавно вона зайняла перше місце на міжнародному фестивалі моди та таланту «Treasure of nations – Interbrilliant World» у категорії Miss Christmas Star – 2019. У Вінниці про Марійку Гнатик добре знають і називають дівчинку «сонячним зайчиком», бо вона дуже приязна, душевна і любить багато обійматися.
«Моя Маша – це все життя боротьба заради перемоги. На 20-му тижні вагітності мені сказали, що в неї буде одна нирка. На пологах виявили, що вона сонячна дівчинка, на додачу — передчасно народжена, з малою вагою і вадою серця. Лікарі мені казали: «вона довго не проживе». Для мене 20-річної це був шок… але я вирішила боротися за її життя. Щоб Машу «витягнути», навчалася в Європейській клініці психічного здоров’я, шукала курси з інклюзії, тренінги – моя дівчинка не провела жодного дня в реабілітаційних центрах. Наша родина — її головні реабілітологи. І її перемоги – це велика перемога і для нас, і усіх людей-вінничан, які підтримують і надихають родину на нові звершення», – розповідає мама дівчинки Тетяна Гнатик, яка є співзасновницею громадської організації «Вінниця Даун Синдром».
Окрім танців, Марійка вивчає іноземні мови, обожнює знімати відео і навіть веде свій блог на YouTube. Має багато друзів, захоплюється літературою і добре знається на математиці. Та, напевно, головний талант дівчинки в тому, що вона вміє збирати довкола себе щирих людей. Зараз Марійка не ставить перед собою якоїсь високої мети, вона не збирається професійно займатися танцями чи бути топ-моделлю, просто любить дарувати людям посмішки і радіє, коли вдається зірвати аплодисменти залу.
Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця