Це хірургічне втручання, що полягає у протезуванні недіючого рецептора слухового аналізатору – органу Корті.

Кохлеарний імплант складається з двох частин: тієї, що імплантується – вживлюється під м’які тканини в структури скроневої кістки, та зовнішньої (процесору), що носиться зовні.

Цей пристрій сприймає звукові коливання, трансформує їх у електричні, які передає на збережені волокна слухового нерву.

Показаннями для кохлеарної імплантації є двостороння сенсоневральна глухота – підвищення порогів сприйняття звуків в мовленевому діапазоні (0,5-2 кГц) понад 90 дБ.

При менших втратах звукосприйняття кохлеарна імплантація здійснюється лише в тоді, коли при оптимально підібраних слухових апаратах не досягається достатня розбірливість мови.

Протипоказаннями для кохлеарної імплантації є:

• набуті та вроджені вади завитка, що унеможливлюють введення електроду;
• ретрокохлеарні ушкодження слухового аналізатора;
• соматичні та психічні захворювання та розлади, що унеможливлюють хірургічне втручання або подальшу слухомовленеву реабілітацію;
• відсутність мотивації у хворого або його батьків до післяопераційної слухомовленової реабілітації.

Наразі існує чотири фірми-виробника кохлеарних імплантів: «Med-El», «Cochlea», «Oticon», «Bionics». Вони ефективні рівною мірою.