Двоє інвалідів-візочників познайомилися і одружилися завдяки танцям

18 Лютого 2014 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

32-річні Надія та Іван Сіваки з міста Нетішин Хмельницької області не можуть ходити. Після важких травм вони опинилися в інвалідних візках. Поверненню до життя молоді люди завдячують танцям. Дякуючи їм вони познайомилися й одружилися. Нині в Надії з Іваном є сім’я, народилася донька Даринка, а вони стали володарями кубка світу з латиноамериканських танців на візках, чемпіонами світу та України в європейській програмі.

Надія Сівак родом з Макіївки Донецької області. Перестала ходити в 2000 році. Біда трапилася за три місяці до її 19-річчя.

“Упали сусідські металеві ворота і сильно травмували мені хребет. Чотири місяці лежала в лікарні. Була в глибокій депресії. Потім три роки наполегливо займалася на тренажерах і сподівалася на одужання. Але дива так і не сталося . Думала, що все в цьому житті для мене закінчилося. Але виявляється на візку теж можна жити”, – розповідає Надія.

У 2006 році Надія поїхала в табір активної реабілітації в Криму. Інструктором їзди на інвалідному візку там працював Іван Сівак. Йому, як і Надія, після травми хребта теж не судилося стати на ноги.

“У студентські роки випав з вікна 6 поверху. Мені тоді було тоді 22. Лікарі діагностували компресійний перелом хребта. Перші місяці було дуже важко. Не міг повірити, що все життя буду на візку. Але мені допомогли знайти віру в себе танці. Завдяки захопленню зрозумів, що можу бути корисним близьким людям і суспільству”, – згадує Іван .

З перших же днів знайомства молоді люди сподобалися одне одному. Іван до того часу вже рік займався танцями на візках. Він виступав у категорії “комбі” – зі здоровою партнеркою.

“Його виступ справив на мене сильне враження. Раніше я б і не думала, що на інвалідних візках можна так витончено і віртуозно танцювати. Ми тоді дуже подружилися. А потім у нас цілий рік тривав телефонний роман”, – згадує Надія.

За рік Надія переїхала з рідної Макіївки до чоловіка на Західну Україну. З 2007 року вони живуть разом. Надія не пропустила жодного тренування чоловіка. А потім і сама почала займатися танцями.

“У клубі захворіла партнерка Івана і мені запропонували спробувати на свято з танцювати з ним у парі. І у нас вийшло! Ми зірвали справжні овації залу. І після цього вирішили танцювати завжди разом. Працювали до сьомого поту. Нас помітили майстра і запросили виступати за збірну України” , – радіє Надія .

Перший успіх прийшов у 2008 році в Польщі. Пара стала четвертою на Чемпіонаті Європи. У тому ж році вони перемогли і на Кубку Світу з бальних танців на інвалідних візках. У 2010 Сіваки двічі виграють “золото” на чемпіонатах світу з танців на візках в Білорусії та Німеччини. А минулого року Надія з Іваном стали знову чемпіонами світу на змаганнях в Токіо.

“У нашому репертуарі раніше була тільки латиноамериканська програма. Ми танцювали самбу, румбу, ча-ча-ча, чи джайф. Тепер ми виступаємо і в стандартній програмі з танго, вальсом та іншими європейськими танцями”, – розповідає Іван .

Особливим і вдалим для Надії з Іваном став 2007 рік. Їхня сім’я поповнилася донькою Назвали її Даринкою.

“Це – подарунок нам від Господа. Я ж і мріяти, навіть, після травми про сім’ю та дітей не сміла. Пологи були планові, і все пройшло добре. Ми дуже вдячні за це лікарям київської клініки. За сім хвилин донечка вже була у нашого тата на руках”, – радіє Надія.

Сіваки щасливі. У них є сім’я, дитина і спільне захоплення. Надія з Іваном багато подорожують. Вони виступаю з танцями, і вчать людей нового життя.

“Хочу, щоб люди повірили в себе і не опускали руки. Навіть в інвалідному візку життя триває! Не засмучуйтеся й у вас все вийде”, – каже Надія.

Gazeta.ua + Фото