{source}
<embed src=’http://tsn.ua/bin/player/embed.php/383845190′ type=’application/x-shockwave-flash’ width=’420′ height=’376′ allowfullscreen=’true’ allowscriptaccess=’always’></embed>
{/source}

Понад 70 тисяч українців мають серйозні вади зору – аж до сліпоти, за статистикою профільних громадських організацій. Майже 10 тисяч слабкозорих — це діти. Їхні права Україна зобов’язалась захищати ще три роки тому, ратифікувавши міжнародну конвенцію ООН “Про права людей з інвалідністю”. А уряд навіть оголосив Національний план дій із втілення документу рік тому, — йдеться в сюжеті ТСН.19:30. Для цих людей очі — це ціпок.

На вулиці для них кожен крок, мов гра у російську рулетку: зіб’ють чи не зіб’ють. Ями на дорогах — справжня біда для сліпих, бо якщо її не відчути палицею, то можна там опинитися. “Там” бояться опинитися більшість незрячих, тому просто не виходять на вулиці, каже інструктор з орієнтування осіб з інвалідністю. Щоб могли вільно виходити на вулиці усі, як це декларує конституція України, потрібно небагато: яскраво-жовті позначки на всьому, що виступає, і лінії, які вказують шлях. А також, озвучення громадського транспорту і переходів. Це світовий стандарт згідно з конвенцією ООН “Про права осіб з інвалідністю”.

В Україні ж, нарікають громадські активісти, проблеми вирішуються епізодично і непрозоро. Скільки бюджетних коштів виділено на реалізацію документів і на що конкретно вони пішли, ТСН попросила прокоментувати державну службу з питань осіб з інвалідністю. Утім, за 5 днів часу на відповідь там не знайшли. Представниця відомства на прес-конференції скромно сидить у залі, поміж журналістів і камери уникає. Читайте також: У Дніпропетровську сліпі вийшли на протест заради роботи Сліпих людей також ледве не викидають із маршруток. Щоправда, позитивні зрушення таки є. Принаймні, один із переходів у Києві почав “пищати”.

Більше читайте тут: tsn.ua