До Міжнародного Дня людей із синдромом Дауна в м. Ужгороді за ініціативи медико–соціально реабілітаційного центру «Дорога життя» було проведено особливу акцію. Мета її полягала в тому, аби показати таланти та можливості цих людей, адже в нашому суспільстві до них ставляться з певним упередженням. У рамках акції молоді люди з синдромом Дауна, Василь Мирявчик та Світлана Соломон, мали змогу отримати навички роботи в торговельному центрі «Дастор». Протягом тижня вони проходили стажування у кондитерському відділі (пакували цукерки).

Акція розпочалась з промови В.Фленька – заступника міського голови. Свій виступ він акцентував на питанні щодо зміни відношення суспільства до людей з особливими потребами, зокрема – людей з синдромом Дауна. Також з промовою виступила С.Русич – регіональний представник Всеукраїнської благодійної організації «Даун синдром», яка розповіла про діяльність організації та її плани на майбутнє.

У нашій країні існує безліч міфів щодо людей з особливими потребами, на відміну від Європи і США, де до них ставляться на рівних умовах й не цураються. Ми, суспільство, яке вважає себе здоровим та розумним, часом поводимо себе зовсім не так, як називаємося – ображаючи, уникаючи та відкидаючи тих, хто потребує нас. Чому деколи буває так важко сказати просте «дякую», «будь ласка», «молодець»?

Синдром Дауна не захворювання, а генетичний стан. Що зможе допомогти краще розвиватися дитині з синдромом Дауна, то це навчання разом зі звичайними дітьми, відзначають психологи. Згодом такі діти створюють сім’ї, працюють – живуть повноцінним життям. Часто батьки цих дітей вважають, що це ніби вони в чомусь винні, хоча це помилкова думка. Генетичний збій може статися незалежно від способу життя, віку чи харчування батьків. Виною є 47-а хромосома, яка може утворюватися під час запліднення.

Повертаючись до теми акції, не можна не сказати про благодійну виставку-продаж робіт, зроблених вихованцями медико – соціального реабілітаційного центру «Дорога життя»: свічки, вишивки, кераміка, м’які іграшки тощо. А ввечері – виступи, зокрема інтегровані танці зі спортивно-хореографічною студією «Вікторія» та пісні.

Такі заходи доводять, що люди з синдромом Дауна можуть жити повноцінно, розвиватись як особистості й приносити користь суспільству. Наше людство схоже на великий пазл, в якому кожен з нас займає важливе місце.

Ганзел Олена

Газета “Без Бар’єрів” № 8(86) від 23 квітня 2012 р.