Держава має відкорегувати програму інклюзивного навчання дітей з особливими потребами

9 Квітня 2015 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Процес впровадження інклюзивного навчання (включення дітей з особливими освітніми потребами в усі суспільні процеси нарівні з іншими) в українських школах відбувається некоректно, він виявив багато моментів, які стримують впровадження програми. Як заявила експерт з питань соціальної політики Інституту суспільних досліджень Лариса Самсонова під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі “Аутизм в Україні. Виклики та шляхи вирішення”, держава має відкорегувати впровадження програми.

За словами Лариси Самсонової, інклюзивний метод, коли люди з особливими потребами не відділені від інших людей, а живуть, навчаються і працюють поряд з ними, за даними ЮНЕСКО, є найоптимальнішим ставленням суспільства до інвалідів. Метою інклюзивного навчання є покращання навчального середовища, в якому вчитель і учні відкриті до різноманіття, де гарантується забезпечення потреб учнів і повага до їх здібностей та можливостей бути успішними. Водночас успіх впровадження програми зараз залежить від того, з яким обличчям ми дивимось на цих дітей.

За кілька років реалізації програми в українських реаліях батьки, діти яких мали б навчатися в звичайних або спеціальних школах, виявили, що  управлінці від освіти бояться великих затрат на впровадження програми, а працівники освіти бояться інклюзії, бо не розуміють, як має вона виглядати. Окрім того, часто діти з “особливими потребами” почуваються в класі у повній ізоляції серед інших учнів, учителі не готові до зустрічі дітей з особливостями розвитку, не володіють відповідними знаннями. Як результат – це позначається і на ставленні до них звичайних школярів.

«Такі наслідки доводять, що під час впровадження інклюзії в Україні лишилася поза увагою просвітницька робота, яка була б спрямована на роз’яснення всіх ризиків і переваг програми включення і дала б розуміння важливості інклюзії. Не тільки з точки зору суспільства і системи освіти, а особливо з точки зору прав дитини з особливими потребами», – наголосила експерт.

«Дуже важливе перше враження дитини з особливими потребами, коли вона потрапляє в школу. Цей момент треба пережити усім разом. Найкраще, якби ця дитина, опинившись в школі, мала б на час адаптації учителя-асистента», – наголосила Лариса Самсонова.

Результатом інклюзії є явні наслідки – коли всі діти ростуть разом, вчаться в школі і почуваються рівними, коли сильніші допомагають слабшим. Серед неявних наслідків  – це те, що суспільство стає здоровішим і людянішим, наголошує експерт.

ISS