Чи підуть Медична та Пенсійна реформи в Україні на користь особам з інвалідністю?

24 Листопада 2017 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Як відомо, понад 15% населення нашої планети мають статус людей з особливими потребами. Цей показник постійно збільшується. У зв’язку з цим цивілізовані країни світу працюють над вдосконаленням ефективної системи реабілітації таких пацієнтів, яка забезпечує повноцінне життя особам з інвалідністю і повертає їх у суспільство. На відміну від цивілізованого світу, в Україні досі існує жорсткий стереотип: інвалідизація = «списання з рахунку». А позначається цей стереотип не лише на ставленні до таких людей з боку роботодавців і суспільства, але й на медичній складовій.

І це при тому, що в Україні сьогодні зареєстровано понад 2,7 млн людей з інвалідністю, що становить майже 6 % від загальної кількості населення. В країнах ЄС цей показник сягає 10-15% (ця розбіжність  пояснюється жорсткішими вимогами до встановлення інвалідності в Україні). Хоча за останні 20 років кількість таких людей у нашій країні збільшилася, і це є свідченням ліберальнішого підходу до визначення інвалідності на підставі нових нормативних актів. Крім того, за останніх декілька років, кількість осіб з інвалідністю збільшилась за рахунок травмованих учасників АТО.

Для довідки, в нашій країні питанням встановлення статусу та подальшої фізичної та соціальної реабілітації осіб з інвалідністю займаються центри медико-соціальної експертизи, які діють згідно Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317, перебувають у віданні МОЗ та підпорядковуються органам місцевої влади — департаментам охорони здоров’я. Відповідно до чинного законодавства реабілітологи МСЕК розробляють індивідуальні програми реабілітації осіб з інвалідністю. Але фактично заходи, вказані в них, реалізовуються доволі мляво, через нестачу ребцентрів та обмежені бюджети, які виділяються на програми реабілітації для осіб з інвалідністю. Крім того, експерти вказують на ще одну причину — погано налагоджену комунікацію між державними структурами, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю.

На думку експертів, задля впровадження комплексних реабілітаційних заходів потрібні: соціальні, юридичні, психологічні, медичні та інші. У нас же вся реабілітація носить вузьковідомчий характер: в медичних установах — медичний, в соціальних — соціальний, в навчальних закладах та на підприємствах — професійний. Весь цей набір «інструментів» реабілітації осіб з інвалідністю має контролювати структура, які складатиме міжорганізаційні та міжвідомчі маршрути пацієнтів, визначатиме якість і доступність допомоги, що сприятиме подоланню бюрократичних бар’єрів. МСЕК не наділений подібними повноваженнями. МОЗ, як головуюча державна установа, цим питанням не опікується. А місцеві департаменти охорони здоров’я приділяють більшу увагу освоюванню бюджетів ані ж соціальній складовій.

Останніх декілька років, зазначене питання активно обговорювалося на різних рівнях. Так, представники Національної асамблеї людей з інвалідністю України пропонували створити окремий державний орган — Незалежний центр медико-соціальної експертизи, який міг би підвищити якість медичних та соціальних програм для осіб з інвалідністю. За словами юриста та члена Секретаріату Національної Асамблеї людей з інвалідністю України Олега Полозюка: «Асамблея неодноразово виносила свою пропозицію на обговорення у відповідних комітетах ВР, але нас не почули«.

У свою чергу, у 2014 році, ще будучи міністром соціальної політики України Людмила Денисова пропонувала повернути МСЕКи у підпорядкування її міністерству. За словами Денисової: «На сьогоднішній день МСЕКи надають довідки, наприклад що людина є хворою, що людина є з психоневрологічним захворюванням, а Мінсоцполітики забезпечує ці виплати. Розумієте, потрібно щоб МОЗ, або віддало свої повноваження, або відповідало за виплату, тобто формувало бюджет. Тобто тут немає зв’язку. Або МОЗ, або мінсоцполітики«. Тоді, ініціатива Міністра соцполітики була негативно сприйнята деякими особами з інвалідністю, які влаштували пікет під будівлею Кабміну та звинуватили її в саботажі інтересів соціально-незахищених громадян. Ініціатива була відкладена. Але, у 2016 році зміну підпорядкування МСЕК від МОЗ до Мінсоцполітики ініціювала вже нардеп Олександра Кужель, яка зареєструвала у ВР «Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Кужель аргументувала зазначену ініціативу необхідністю боротьби з корупцією у МСЕК, порушенням прав осіб з інвалідністю та прагненням підняти рівень взаємодії державних органів з особами з інвалідністю до європейского.

Врешті, питання вирішилося 10 жовтня 2017 року, в день прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», ініційованого прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом. Закон у прикінцевих положеннях, передбачив для Кабінету міністрів України, у  шестимісячний термін із дня набрання його чинності,  необхідність підготовки та подання  на розгляд Верховної Ради України законопроєкту: Щодо передачі підвідомчості органів медико-соціальної експертизи від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

Як повідомили з офісу голови комітету ВР України з питань соцполітики, зайнятості та пенсійного забезпечення Людмили Денисової правка про передачу МСЕКів від МОЗ до Мінсоцполітики з’явилася вже в другому читанні «Закону про пенсії». Вона була ініційована нардепом Наталею Королевською. Розробкою відповідного закону займатимуться фахівці Кабміну. І поки що невідомо яким чином відбуватиметься передача та працюватиме механізм нових структур, що опікуватимуться питаннями осіб з інвалідністю.

Як виявилось, прийдешнє нововведення було неоднозначно сприйнято як самими особами з інвалідністю, так і керівниками підрозділів об’єктів МСЕК. А дехто з них вирішив, в рамках загальнодержавного реформування системи підтримки реабілітації осіб з інвалідністю, впровадити власну модель діяльності МСЕК. Але, про це згодом.

За словами керівника ДЗ Центральна МСЕК Володимира Марунича: «про передачу МСЕК у підвідомство Мінсоцполітики керівників комісій ніхто не питав. Я впевнений, що такий крок лише погіршить ситуацію. У 1991 році саме я писав Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», який передбачив передачу МСЕКів від Мінпраці та Мінохорони здоров’я. І це я зробив за вимоги громадських організацій, які захищали інтереси осіб з інвалідністю. Прийняття того закону з 1992 року полегшило оформлення необхідних документів для осіб з інвалідністю та їх медичне обстеження. А тут міністр Рева вирішив прийняти власне вольове рішення«.

На думку самих осіб з інвалідністю, яку озвучив юрист та член Секретаріату Національної Асамблеї людей з інвалідністю України Олег Полозюк: “МСЕКи планують передати Мінсоцполітиці у зв’язку з тим, що Україна іде в ногу з цивілізованими країнами Світу. Здебільшого, в країнах ЄС питаннями осіб з інвалідністю опікуються саме міністерства соцполітики. Хоча, на мій погляд, наше аналогічне Міністерство не готове перебрати на себе зобов‘язання. В комісіях переважно працюють лікарі і тільки декілька фахівців не медичного профілю. Підпорядковувати лікарів Соцполітиці не логічно…”.

Іншу точку зору мають керівники регіональних МСЕКів, які вважають зазначену ініціативу абсолютно недоцільною. За їх прохання я не озвучуватиму їх прізвища, тож: “Ми вважаємо, що Держава прийняла дуже вірне рішення, про те, що центри МСЕК мають перейти у підпорядкування Мінсоцполітики, де буде чітко працювати соціальна складова та формуватимуться успішні програми реабілітації для осіб з інвалідністю, в тому числі для учасників АТО. Більш того, на сьогодні є абсолютно не логічним підпорядкування фахівців МСЕКів МОЗ. Це все одно що прокуратура управляє судами. Складова незаангажованості явно шкутильгає«, зазначають керівники регіональних МСЕКів.

Цікаво, що деякі з керівників місцевої влади, що контролюють діяльність МСЕК сприйняли державну ініціативу щодо зміни підпорядкування комісій по-своєму. Йдеться про Полтавщину та ініціативу директора департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Віктора Лисака, який не чекаючи Закону, що визначить підпорядкування, структуру та діяльність МСЕК у майбутньому, вирішив від’єднати комісії області від загальної мережі. Ще влітку, голова департаменту ініціював рішення про ліквідацію МСЕК в Полтавській області та створення на їх місці комунальних підприємств. Ініціативу Лисака підтримала Полтавська обласна рада і процес зрушив. На сьогодні вже є ліквідованим підприємство Полтавська обласна МСЕК. Крім того, МОЗ видало департаменту охорони здоров’я Полтавської області ліцензію для  новоствореного КП «Полтавска обласна МСЕК». Для повної автономізації залишилося ліквідувати комісії по вертикалі, тобто змінити форму власності всіх районних її підрозділів.

Як виявилось, в своїх діях Віктор Лисак керується не Пенсійною, а Медичною реформою, яка передбачає створення КП на базі вітчизняних закладів медичної допомоги. У захист цієї позиції, найближчим часом навіть має вийти матеріал на 24 каналі в проєкті «ЦРУ».

З точки зору експертів: «Створення МСЕКів на місцях у вигляді комунальних підприємств у підпорядкуванні місцевій адміністрації явно недоцільне, у зв’язку з тим, що ми досі ще не знаємо, яким чином буде відбуватися фінансування КП. Якщо на первинному рівні медзакладів (сімейна медицина та швидка допомога), який зараз переводиться у формат КП гроші йдуть за пацієнтом. На вторинному рівні (полікліники, лікарні тощо) гроші підуть на послуги для пацієнтів. То на третиному рівні, до якого відносяться МСЕКи, ми не знаємо яким чином вони будуть фінансуватися та як виплачуватися субвенція«.

За словами керівника ДЗ Центральна МСЕК Володимира Марунича: “На Полтавщині йде боротьба за посади. Ми навіть туди не втручаємось.Такого ніде більше в Україні немає“.

«В подальшому в нас є великий ризик що на місцях будуть створені ще менші містечкові комунальні підприємства центрів МСЕКу. Тобто кожна територіальна громада, якій надаються дуже високі повноваження може створити свою містечкову МСЕК і це буде прецедентом щодо розвалу, взагалі, служби соціальної експертизи в Україні. Крім того, виникає питання звітності. Якщо раніше всі центри МСЕК надавали відповідну статистичну інформацію до МОЗ, то зараз вони будуть підзвітні виключно обласній раді. Це в свою чергу, ускладнюватиме процес проведення аналізу найбільш розповсюджених випадків інвалідизації громадян в Україні в цілому. Та унеможливлюватиме створення комплексних реабілітаційних програм. А ще, не зрозуміло як до КП будуть звертатися по допомогу особи з інвалідністю з інших регіонів».

Врешті, зрозумілим є те, що масштабні реформаторські зміни завжди несуть за собою великий багаж питань, які потребують часу на узгодження та адаптацію. Шкода, що в даному випадку велика їх доля впаде на плечі саме незахищеної частини нашого суспільства, в тому числі і постраждалих учасників АТО. Хоча для них, нардеп України Сергій Каплін «готує» нове Міністерство ветеранів. До речі, Мінсоцполітики вже підтримало зазначену ініціативу. Тож подивимось як воно далі буде ….

Автор: Віктор Таранов

vse.media