Верховний суд України дійшов висновку, що підприємство не може бути притягнено до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування чи відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись.

Це випливає з того, що норматив кількості робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємстві встановлено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі — Закон № 875).

Підприємства, на яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону № 875, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної платина відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування людини з інвалідністю і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Підприємство відповідатиме за таке порушення, якщо не доведе, що було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 181 Закону № 875, пошук підходящої роботи для людини з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Отже, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов’язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Постанова Верховного суду України від 02.04.2013 р.

Інтерактивна бухгалтерія