«Як жити далі?»

19 Серпня 2014 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Фото Руслана КАНЮКИ, «День»

Сьогодні українські паралімпійці, члени Національної асамблеї осіб з інвалідністю України та Національного комітету спорту осіб з інвалідністю України завітали до поранених бійців із зони АТО, які зараз перебувають на лікуванні у Києві.

У внутрішньому дворику Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» відчувалася хвилююча і напружена атмосфера. З одного боку – майстри спорту міжнародного класу Іван Заміга, Микола Овчаренко, Світлана Трифонова, Петро Остринський, Олександр Голуб, Євгеній Богодайко, Михайло Ткаченко, лідер та інструктор активної реабілітації Володимир Азін, учасник бойових дій в Афганістані Володимир Кравченко, з іншого – наші хлопці, які постраждали під час воєнних дій на сході України. Одні уже давно перебороли свої травми, а в інших лише починається новий етап життя.

«Я не сиджу, а повноцінно живу на візку з трьох років, – говорить президент Національного комітету спорту осіб з інвалідністю України Валерій СУШКЕВИЧ. – І я тут зокрема для того, щоб показати вам можливості нового життя. Ми в боргу перед вами – захисниками нашої Вітчизни».

У ході зустрічі паралімпійці поділилися своїм досвідом життя після травми. Багато говорили про віру і силу духу, про те, чому варто боротися за життя і як брати нові трампліни та перешкоди. Окрім психологічного обговорили і фізичне здоров’я, зокрема питання соціального захисту та протезування. Крім того, Національний комітет спорту осіб з інвалідністю України та Український центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» оголосили про старт програми по залученню до занять фізичною культурою, спортом та фізкультурно-спортивною реабілітацією осіб з обмеженими можливостями, які отримали поранення в зоні АТО.

На жаль, дуже мало поранених змогли чи виявили бажання спуститися на зустріч. Але ті, які все ж таки приїхали на інвалідних військах, посміхалися і жартували. Їх рідні кажуть, що ще недавно вони також не бажали спілкуватися. Зараз хлопці проходять важкий шлях реабілітації. Вони різні за характерами і віком – найменшому бійцю, що прийшов на зустрічі було всього 19 років. Вони з різних міст і бригад. Але тепер їх об’єднує спільна історія АТО і схожі травми. Вони потребують уваги українського суспільства. Звертаючись до бійців, Валерій Сушкевич сказав: «Ви сьогодні – герої України!» «А що буде завтра?» – тихо промовив чоловік на інвалідному візку…

Анна СВЕНТАХ, «День»