У Запоріжжі відкрилась унікальна виставка картин

2 Березня 2020 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

У Запоріжжі відкрилася художня виставка дітей з аутизмом

«Вперед. У майбутнє. Вгору!». Саме під таким гаслом відбулася арт-експозиція дітей-художників із аутизмом – унікальна виставка творчих робіт для Запоріжжя та всієї України

Люди з аутизмом можуть бути надзвичайно обдарованими, проте їм потрібно набагато більше часу, щоб навчитися чомусь дуже простому. У деяких дітей з аутизмом високий інтелект, вони мало чим відрізняються від звичайних людей, та більшість з них не можуть спілкуватися. Аутизм не лікується, проте з часом людину можна пристосувати до соціального життя.

– Проводячи аналогію з роботом Софією, яка не розуміє жартів, емоцій людей, можу сказати: це – саме те, що відбувається з дітьми з аутизмом, – розповіла співорганізатор виставки Вікторія Сокіл. – Але вони залюбки спілкуються про свої роботи, тому ця творчість для них, можливо, єдиний спосіб «красивої» соціалізації. І ми хочемо, щоб в цих дітей була така можливість. Щоб вони знайшли одне одного, познайомились, підтримали та надихнули інших дітей з таким діагнозом, а головне – їхніх батьків. Бо інколи мами й татусі соромляться мати таку особливу дитину.

Назва виставки «Вперед. У майбутнє. Вгору!» є символічною. Це питання подолання себе: дітей з діагнозом, їхніх рідних та організаторів цієї арт-експозиції.

Коли батьки наштовхуються на таку проблему, як аутизм у дітей, то вони все одно думають про те, що дитину потрібно так чи інакше соціалізувати. Їм важко погодитися, що їхній син або донька має інвалідність, навіть якщо вже встановлений діагноз. Батьки починають шукати можливості, що дитина зможе робити. І коли вже вона знайшла своє хобі, а творінь стає забагато для одного дому, то ідея відкриття виставки з’являється сама по собі.

– Першу виставку картин ми робили 1,5 року тому в галереї «Art L». Це була експозиція лише однієї дитини. Ми й тоді закликали інших дітей з таким діагнозом. Але ніхто не захотів брати участь у виставці. Тепер вже нас більше. Сьогодні зареєстровано роботи 13 авторів. Ця виставка не буде останньою, адже робіт дуже багато, ми навіть усі не могли й помістити в цю залу. Взяли маленьке приміщення, бо не очікували, що буде стільки уваги», – розповідає Вікторія.

Тут є картини різної техніки: в основному, гуашшю, аквареллю, ліплення з глини, пластиліну, розпис екоторб. Діти виражають себе, як можуть. Вони у творчому пошуку, адже хочуть бути потрібними та мають бажання соціалізуватися. Практично всі творіння авторів можна придбати за символічні ціни. Своїми роботами «діти дощу» виражають свої проблеми назовні: картинами, виліпленими фігурками. Творчість для них – це місток комунікації одне з одним та навколишнім середовищем. Для них це дуже важливо.

На виставці представлено понад 70 робіт. Змогли прийти тільки 3 автори. Двоє з них, пересиливши себе, могли сфотографуватися, і один декілька разів дав інтерв’ю перед камерами. Це найстарші – підлітки 16 і 18 років. Деякі не змогли фізично прийти. Вони не готові спілкуватися, бути у натовпі та центрі уваги преси й відвідувачів.

– Наша мрія – створити реабілітаційний центр, який би мав арт-терапевтичне відділення, де могли б з ними працювати педагоги, психологи, – ділиться Вікторія Сокіл.

Історії юних художників

Майже весь клас прийшов на виставку підтримати Олексія Прішутова, чиї роботи знаходяться саме тут.

– Я б хотіла, щоб у кожної дитини з особливими освітніми потребами були такі однокласники. Це велика підтримка для мого сина, – розповідає мама Олексія, Анна Прішутова. – Ліпить він постійно. Є діти, які сидять весь час за комп’ютерними іграми, і батьки сварять їх за це. А моя задача – змусити Олексія відкласти пластилін і відправити його прогулятись на вулицю.

Олексій Прішутов навчається у 41-й школі в 11 класі. В майбутньому хоче пов’язати своє життя із творчістю, тож планує стати музикантом, адже добре грає на гітарі, або кухарем. До речі, на музичному інструменті навчився грати сам завдяки відеоурокам в Інтернеті.

– Найбільше люблю фантастичні фільми, такі як «Термінатор». Ліплю з глини та пластиліну героїв з фільму. Найскладнішим у цій справі вважаю дотримання пропорцій та виготовлення дрібних деталей. Найближчим часом хотів би зліпити щось на свій випускний, наприклад шкільне приладдя: олівці, ручки, гумки, лінійки, підручники, зошити та портфель. Хочу, щоб вони сподобались людям, – мріє Олексій.

– Олексій товариський та дуже розумний. Часто співає на різноманітних святах. А ще в нього ідеальна пам’ять. Буквально побачить текст та одразу може його переказати, – розповідають про свого однокласника Олександра та Аліна.

Також на захід завітала 16-річна Даша, від малюнків якої захоплює подих навіть професійним художникам. Вона не навчається в школі, закінчила тільки 4 класи, а зараз займається в реабілітаційному центрі.

– Даша почала малювати спонтанно. У нас в родині були художники, тож, можливо, їй цей талант передався у спадок. Спочатку були не такі гарні картини, як зараз, але результати багатьох спроб дали про себе знати. Вона не малює з голови, а обирає роботу та робить це за зразком. Звичайно, точнісінько скопіювати не виходить, тоді вона додає щось від себе. Найбільше полюбляє описувати в картинах природу, дівчаток. Загалом, малює під настрій. Ми займаємося лікувальною фізкультурою, їй це подобається. Можливо, вона хоче танцювати. Але, на жаль, у професійний гурток нас не беруть, – ділиться мама Даші Уйгуноски, Олена.

Гості подарували «дітям дощу» набір олівців, фарб та іншу канцелярію, необхідну для творчості.

Запорізька Січ