В Україні активно реалізують концепцію безбар’єрного доступу до адміністративних будівель. У багатьох містах будівлі органів виконавчої влади, міцевого самоврядування та підрозділів соціального захисту обладнали пандусами. Утім, пересування містами України на візку і досі залишається проблемним. Чому – з’ясовували журналісти “5 каналу”

Олег Полозюк – член Національної асамблеї людей з інвалідністю – дістається до конференц-зали Міністерства регіонального розвитку. У четвер, 23 листопада, тут засідає Комітет забезпечення доступності. На ньому чиновники разом із громадськими активістами обговорюють, наскільки українські міста стали доступнішими для маломобільних груп.

Представники з різних регіонів звітують: доступ до адміністративних будівель та офісів органів соціального захисту поліпшили.

А от Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич зауважив: “Що з того, що головне управління Пенсійного фонду чи Управління соціального захисту стане доступнішим? Я не живу в Пенсійному фонді чи Управлінні соціального захисту, а от як мені в лікарню потрапити? В лікарню мені треба часто”.

Аби перевірити, наскільки дружній міський простір столиці, вирушаємо разом із Олегом Полозюком до найближчого метро. Шлях не близький, тому вирішуємо дочекатися тролейбуса. Нині майже всі вони у столиці низькопідлогові та, за словами чиновників, дуже доступні.

Приїжджає тролейбус. Щоправда, зайти до нього не вдається – заважає дерево. Водій пояснює, що зупинився саме так, бо всюди припарковані авто: “Через порушення правил паркування в зоні зупинок громадського транспорту, як ми тут бачимо, у водія є можливість приманеврувати”.

Наступний тролейбус приїжджає за декілька хвилин. Йому вдається стати максимально близько до тротуару. Кондуктор швидко реагує та встановлює для Олега висувний пандус.

“Зазвичай не в усіх транспортних засобах є кондуктор, а посадова інструкція водія не дає йому права залишати кабіну. Зараз вводитимуть електронний квиток і скорочуватимуть кондукторів. Треба передбачити, хто буде оператором цього процесу”, – пояснює можливі проблеми Олег Полозюк.

На Майдані Незалежності виходимо за допомогою кондуктора. Тепер Олегові треба дістатися до метро. Якщо проїхати Майданом ще можна без бар’єрів, то вже до підземного переходу спуститися самостійно – неможливо. Перед “Євро-2012” тут встановили механічний підйомник, щоправда, він так ні дня і не пропрацював.

“Зроблено так, що їх має обслуговувати оператор. Оператора нема, підйомник просто зафарбували фарбою і його не використовують”, – каже Олег.

Щоразу, коли Олег долає перехід, він змушений просити допомоги у перехожих. Аби знести чоловіка разом із візком потрібно четверо людей. На Майдані знайти їх нескладно, а якщо це менш людне місце – часу знадобиться більше. Про подальші “подорожі” столицею та безбар’єрні міфи столиці – далі в сюжеті:

Протягом декількох місяців міські чиновники обіцяють затвердити програму підвищення доступності громадського простору. За півроку, з їхніх слів, столицю чекатимуть зміни. А поки що всім маломобільним людям доводиться покладатися лише на себе.

Олена Бережнюк, Олексій Тищенко

“5 канал“