Шрифт Брайля – це рельєфно-крапковий тактильний шрифт, який використовують незрячі та слабозорі для написання та читання. Користуватися ним можуть незрячі від народження та ті що втратили зір в дитячому, дорослому та старшому віці, а також сліпо-глухі.
Історя винайдення.
Початок бере з Часів Наполеона. Воєнний Шарль Барль шифрував повідомлення та на замовлення Наполеона в 1808 році розробив «нічну азбуку» (спосіб кодування повідомлень що дав змогу отримувачам читати тексти повідомлень всліпу і безшумно)
Нічна азбука себе добре зарекомендувала. У 1820 році Барб’є звернувся у Французьку національну школу для сліпих з пропозицією показати дану азбуку. Цю мрію він здійснив через рік. Учні сприйняли її добре оскільки шрифт Гаюї був значно складніший. Шарль Барб’є передбачив також інструменти для письма: спеціальну дошку та спеціальний гострий предмет. Серед учасників презентації був і Луі Брайль, якому виповнилося 12 років. У 3 роки він у майстерні свого батька поранився шорним ножем (на зразок шила), почалося запалення ока і хлопець втратив зір. Луі вважав азбуку Барб’є перспективною, але вніс ряд пропозицій що до її модифікації. Він, зокрема, запропонував скоротити матрицю Барб’є з 6 на 6 до 6 крапок у два стовпчики. Барбьє це не сподобалося.
Через 3 роки Луі Брайль розробив власнийй шрифт, яким користуються незрячі різних країн світу. Перша книга цим шрифтом була надрукована у Франції «історія Франції».
Потім здоров’я автора цієї азбуки погіршилося, але він вважав свою місію на планеті Земля виконаною. Для письма шрифтом Брайля використовують шестикрапка.
При письмі крапки наколюються грифелем, а тому пишуть з права на ліво, а потім листок потрібно перегорнути і читати з ліва на право. Традиційний шрифт має 64 символи.
Писати потрібно на спеціальному папері, що плотніший за офісний, бо в іншому випадку крапки будуть не придатні для якісного читання та швидко зітруться, а отже інформація стане непридатною. Починати навчання краще з людиною, яка сама ним користується та вміє навчити інших. При хорошому відчутті можна читати 150 слів за хвилину.
З того часу змінився світ і науково-технічний прогрес значно спростив життя сліпих людей. Ми живемо в еру інформації і про будь-яку новину через кілька секунд при бажанні може дізнатися весь світ. Межа між зрячими і незрячими не така вже й велика. Курсову роботу чи дипломну сліпа людина може самостійно набрати на клавіатурі комп’ютера з допомогою спеціальних синтезаторів мови та роздрукувати на принтері плоско-друкованим шрифтом і відчути себе такою ж, як і інші зрячі студенти.
У школі, внз, та й в повсякденному побуті ми все ж користуємося шрифтом Брайля.
В швеції ним добре володіє півтори тисячі людей. В Україні таких людей також не багато.
Старшим людям складніше вивчити цей шрифт ніж дітям. Між користувачами існують різні точки зору що до використання азбуки Брайля. В спеціальних школах-інтернатах новачків вчать читати та писати даним шрифтом. Дітям з залишковим зором навіть зав’язують очі щоб не підглядали. Пояснюють, що є діагнози при яких зір різко погіршується і людина не вміє читати втративши його повністю якщо не читає пальцями.
Такий метод, діє погано, бо хто бачить читає з допомогою зору, а крапочки більше напружують зір ніж плоскодрукований текст. Якщо в дитячому віці всеж здолати цю складну науку вдалося то вона не забудеться. Хто вміє той з задоволенням користується цим досягненням науки. Це не єдиний шлях до знань.
Альтернатива є авдіоплеєр, комп’ютер, телефон з спеціальним програмним забезпеченням відтворюють великий обсяг інформаціє і це значно покращує якість життя людей з інвалідністю що не бачать нічого. З допомогою цеї чудо техніки можна набирати та роздруковувати тексти читати самостійно з допомогою синтизатора мови книги, журнали газети що раніше видавалося не реальним., а також сканувати з допомогою сканера книги та і перитворювати їх у редакторі Microsoft Word що дуже зручно читати.
Коли Луі Брайль створив свій шрифт всього цього ще не було. В мережі інтернет дуже багато різноманітної інформації, а шрифтом Брайля книги, журнали, газети майже не видаються. Книги надрукованих таким чином дуже об’ємні, а отже потребують багато місця, флешкарта з великим об’ємом інформації компактна, зручна у транспортуванні та користуванні. Існує хибне твердження, що незряча людина, яка не володіє Шрифтом Брайля, не грамотна. Це не так. Людина, яка народилася з залишковим зором, і вивчила літери плоскодруковані може самостійно поставити підпис на документі і т.д. все ж грамотна. Незрячий, який користується спеціальним шрифтом і не знає того яким пишуть зрячі не поставить підпис на документі. При наборі тексту на комп’ютері люди сліпі часто не знають коли писати великі літери, не роблять пробіли після коми, плутають дефіс та тире і т. д. Шрифтом Брайля не подаш позову до суду, скаргу чи заяву до органів державної влади чи місцевого самоврядування, бо там її ніхто не прочитає, адміністрація спеціальних підприємств системи УТОС також часто не користується шрифтом Брайля. Якщо дружиш з комп’ютерм то набереш текст за допомогою клавіатури, роздрукуєш на принтері і можеш нести куди потрібно, бо це універсальна азбука. Деякі псевдоексперти рекомендують студентам навчальний матеріал друкувати шрифтом Брайля бо так він краще сприймається. Таких досліджень немає.
З власних спостережень та особистого досвіду знаю, що студенти користуються диктофоном, авдіоплеєром, комп’ютером для отримання та закріплення інформації, а шрифтом Брайля записують коротку стислу інформацію для того, щоб швидко переглянути перед іспитом.
Текст з спеціальним шрифтом потрібно читати пальцями, а озвучений текст можна слухати і паралельно виконувати ще якусь роботу, наприклад варити борщ. Позитив Шрифту Брайля: домогосподарки роблять написи на домашній консервації, ним маркують лікарські засоби, що дуже потрібно, записують рецепти, хто не має телефону з озвученням веде телефонний довідник шрифтом Брайля.
Людина завжди має мати право вибору яким чином їй вчитися і коли хтось каже, що матеріал спеціальним шрифтом їй не потрібен то мабуть є на це підстави: можливо погано володіє шрифтом Брайля, або краще сприймає інформацію на слух. А може не має де зберігати об’ємні книжки чи зошити, бо живе в маленькій квартирі, де ще кілька учнів та студентів. Набраний на клавіатурі текст можна читати по літерах, словах, і абзацах, звертаючи увагу на правопис. Шрифт Брайля можна читати в цілковитій темряві, коли відключили світло і не працює інша техніка і це його перевага. Шрифт Брайля це шлях до знань, але не єдиний інші шляхи отримання інформації теж мають право на існування до того ж вони більш прогресивніші і значно якісніші. Ними можна і треба користуватися доповнюючи один одним. Чим хоче послуговуватися кожна людина їй вирішувати має право самостійно. Кожен може вивчити шрифт Брайля чи отримати ази комп’ютерної грамотності. Залежить це від різних чинників: стану здоров’я, здібностей, наполегливості та особистих потреб кожного, від наявності необхідного фахівця, якісного програмного та технічного забезпечення, фінансових статків, бо держава, на жаль, цим не переймається. Якщо хтось не вивчив цей шрифт, то це не трагедія і не перешкода до успіху, але спробувати треба.
Я особисто користуюся даним шрифтом і мрію про те коли до чиновника зможу писати цим шрифтом. Важливіше вміти користуватися комп’ютером. Це значно спрощує шлях до успіху.
Гродецька Галина
Чернівецька обласна організація УТОС