Пільговий проїзд ніхто не скасовував

25 Квітня 2016 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Попри заяви розлючених перевізників. 

Президент не підписав закон, що передбачає виділення майже 2 мільярдів гривень на забезпечення компенсації пільгового проїзду. Перевізники відразу ж потрактували це вето на власний розсуд. Мовляв, нема грошей – не буде й пільгових перевезень.

З регіонів надходять скарги, що водії маршруток знову відмовляються безоплатно перевозити пільговиків, бо “таке розпорядження начальства”. У чернівецьких автобусах, приміром, з’явилися оголошення, що з понеділка надання послуг з пільгового проїзду припиняється. А львівські перевізники взялися самостійно скорочувати кількість пільговиків і заявили, що будуть перевозити на приміських і міжміських маршрутах безплатно лише чотири категорії пільговиків, а інші пільговики платитимуть половину вартості проїзду.

Суперечки довкола пільгових перевезень між владою та перевізниками тривають з початку року. Річ у тому, що в держбюджеті на цей рік видатки на компенсацію за перевезення пільгових категорій не передбачили. Водночас держава надала право місцевим радам компенсувати пільгові перевезення з власних бюджетів.

Зрозуміло, що для більшості місцевих бюджетів пільговики – як кістка в горлі. Замість того, щоб шукати гроші, аби забезпечити пільговикам їхнє законне право, вони часто йдуть шляхом найменшого спротиву. Зокрема, укладають з перевізниками меморандуми й на власний розсуд врізають права тисяч осіб з інвалідністю та пенсіонерів, які змушені виживати на 1200 гривень пенсії.

То чи мають право перевізники разом із місцевою владою обмежувати права пільговиків?

— Ні, не мають права, — коментує юрист Євген Власов. — Є навіть адміністративна відповідальність за це, передбачена ст. 133-1 Кодексу про адміністративні правопорушення. Зокрема, безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136 гривень). Також, у принципі, не передбачено законодавством, скільки одночасно може їхати пільговиків (двоє чи вся маршрутка). Тобто те, що перевізники встановлюють свої квоти на перевезення, також є свавіллям.

Отже, будь-яка відмова від перевезення пільгових категорій є незаконною. Незалежно від того, є чи немає компенсації на пільговий проїзд, право пільговиків на безоплатний проїзд нікуди не зникає, не може бути обмежене та має бути забезпечене перевізником.

— Нагадайте, будь ласка, які категорії мають право на пільговий проїзд? Адже з 1 червня минулого року їх врізали.

— Пільговий проїзд у громадському транспорті збережено для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю війни, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб, віднесених до категорій 1,2, дітей-осіб з інвалідністю, інвалідність яких пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, реабілітованих осіб, які стали людини з інвалідністюми внаслідок репресій або є пенсіонерами. А також – для осіб з інвалідністю I та II груп, дітей-осіб з інвалідністю та осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей-осіб з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує людини з інвалідністю I групи або дитину-людини з інвалідністю), батьків загиблого військовослужбовця, дітей з багатодітної сім’ї, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, Держспецзв’язку України.

Із середини минулого року згідно із Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 № 76-VIII” право на пільговий проїзд втратили учасники війни, ветерани праці, особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (члени сімей померлих (загиблих) ветеранів війни), жертви нацистських переслідувань, діти війни.

Проте фактично ці категорії можуть й надалі їздити безплатно. Адже відповідно до положень Постанови КМУ від 17.05.1993 року за № 354 “Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування” та від 16.08.1994 року № 555 “Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року № 354” передбачено право пенсіонерів за віком та осіб з інвалідністю на безоплатний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену та таксі) та приміських маршрутах на підставі пенсійного посвідчення.

— Як людині діяти, коли вона має право на пільговий проїзд, але її змушують платити або виганяють з маршрутки?

— Потрібно викликати поліцію з метою складання протоколу про адміністративні правопорушення за ст. 133-1. Пільговикам, права яких порушили, варто записувати номери автобусів, час їх відправлення та скаржитися до органів місцевої влади, управління захисту прав споживачів.

— Чому Президент ветував згаданий закон?

— Основна причина – кошти на компенсацію повинні були взяти з фонду, яким передбачається фінансування субсидій населенню зі сплати комунальних послуг. Крім того, Президент зауважив, що існуюча система відшкодування витрат за пільговий проїзд не дозволяє контролювати облік пільгових перевезень (кількість пільговиків, які фактично користуються транспортом, вид транспорту, кількість поїздок).

Погоджуюся, що лад тут наводити потрібно. І саме місцева влада цим би мала займатись, а не кивати на Київ і потурати перевізникам, які часто відверто знущаються із знедолених людей. А ще давайте запитаємо, чи платять перевізники містам за те, що отримали право на перевезення людей? Тож якщо вони хочуть, щоб їм щось компенсовували, то й вони мали би заплатити за таке право на перевезення. І тоді, можливо, вони й пільговиків возитимуть спокійніше.

Експрес онлайн