Національна Асамблея людей з інвалідністю України (далі ‒ НАІУ) в рамках проєкту “Криза в Україні: реагування та відновлення з урахуванням інвалідності” розповідає про досвід представників громадських організацій людей з інвалідністю (далі — ГОІ) ̶ членів НАІУ, здобутий під час широкомасштабного вторгнення росії на територію України.
З 4 по 11 липня у місті Ковель Волинської області тривав табір для людей з інвалідністю “Єдність”, який відбувався вчотирнадцяте. Проте цього року захід є особливим, адже учасниками табору є люди, які постраждали від військової агресії з боку Росії та знайшли тихий і безпечний прихисток на заході України. Як людям з інвалідністю допомагають громадські активісти Волині, де та за яких умов в області можна вивчити жестову мову та як цього року проходить черговий табір “Єдність” розповів голова громадської організації “Жест допомоги” Ярослав Котилко.
“Наша громадська організація “Жест допомоги» (від авт.- Організація є членом НАІУ) працює на Волині з 2017 року, допомагаючи людям з інвалідністю різних категорій: тим, хто має порушення опорно-рухового апарату, слуху та зору. Свого часу ГО повстала на потреби табору “Єдність”, який ми проводимо з 2008 року, проте з роками ми розширили діяльність, зокрема, почали організовувати школу для тих, хто хоче вивчити мову жестів. Адже в нашій організації є понад десять професійних сурдоперекладачів, які залюбки діляться знаннями.
А з 24 лютого, коли в Україні почалася повномасштабна війна, ми зрозуміли, що це той момент, коли ми можемо використати всі наші знання, досвід та велику базу волонтерів й швидко почати допомагати людям, які потерпають через збройні дії”, – розповів Ярослав Котилко, голова організації.
Активісти, як зазначив Котилко далі, щороку влаштовують табір для людей з інвалідністю, аби ті мали змогу відпочити на природі та соціалізуватися:
“З самого початку ми проводили такі щорічні заходи біля міста Нововолинськ, проте за кілька років нам вдалося знайти хорошу територію з озером біля Ковеля, яка й стала нашим традиційним місцем проведення “Єдності”. Таким чином, щороку протягом цілого липня люди з інвалідністю, які приїздять на наш табір, мають можливість відпочивати, знайомитись між собою, ділитися своїми успіхами та переживаннями, слухати цікавих спікерів. Як правило такий відпочинок відвідують приблизно 300 людей з інвалідністю та стільки ж волонтерів та працівників. Проте цього року через військові дії в Україні відпочинок в Ковелі відвідали трохи менше людей, ніж завжди, – близько 250 осіб. “Єдність” є радістю для усіх учасників. Волонтери можуть послужити людям, які справді цього потребують, зробити щось хороше. А для людей з інвалідністю, які в Україні, на жаль, зазвичай не можуть навіть вийти з дому, можливість півтора тижня побути на природі, поговорити з іншими людьми, відчути турботу щодо себе, навіть вилити комусь свої жалі – це також неабияка подія”.
Голова організації також розповів, що цього року формат відпочинку для людей з інвалідністю дещо змінився, чому неочікувано посприяла війна в Україні:
“Ми отримали грантові кошти на те, аби залучити до проведення “Єдності” не лише волонтерів, але й професійних психологів та правників. Тож табір трансформувався з відпочинкового, який більше скерований на організацію дозвілля учасників, на трішки освітній. Так, учасники мали можливість проконсультуватися з юристом зі всіх питань, які їх цікавили, а також пройшли заняття з психологом, що в нинішніх умовах війни, коли багато людей страждає від ПТСР та інших розладів, були як ніколи доречними”.
“Через початок повномасштабної війни багато людей з інвалідністю, які жили на сході України, втратило свої домівки. Тому, оскільки ми з ними вже давно працюємо, наші волонтери з перших днів війни почали евакуювати людей з Херсонської, Луганської, Донецької та Харківської областей. За якийсь час через те, що весь світ почав допомагати Україні, нам вдалося отримати значну міжнародну підтримку у вигляді харчів, інвалідних візків, спеціальних ліжок та іншого обладнання, які передали тим, що їх потребують. Тож ми почали працювати в два боки: на схід машини з нашими волонтерами везти харчові продукти, ліки та інші необхідні речі, а назад забирали людей, які тікали від війни”, – зазначив Ярослав Котилко.
Також волинські волонтери працювали й в Ковелі, зустрічаючи внутрішньо переміщених осіб на залізничному та автовокзалі та допомагаючи їм знайти житло або, за бажання, виїхати за кордон: “До того, разом з польською організацією “Migam” ми організували онлайн-супровід нечуючих людей, які були змушені переселитися в Польщу. Оскільки їм було вкрай тяжко порозумітися по той бік кордону, наші сурдоперекладачі перекладали з мови жестів на українську, а польські колеги – з української на польську. Й хоча ланцюжок цієї комунікації вийшов досить довгим та складним, це того вартувало, адже нам вдалося не одній людині порозумітися з поляками в державних установах, банках чи лікарнях”.
“Окремо ми отримали не один запит на допомогу від наших військових, тож значну частину гуманітарної допомоги передали лікарням та органам місцевого самоврядування в прифронтові зони, а також нам вдалося доставити декілька десятків тон харчових продуктів для військових формувань, що знаходяться в безпосередній близькості до лінії фронту”, – зазначив голова організації “Жест допомоги”.
Наостанок волинський активіст зазначив, що попри те, що в Україні вже п’ятий місяць триває війна з росією, роботи в організації не стає менше:
“Складно так довго працювати “на повну”, дається в знаки як фізична, так і емоційна, психічна втома. Проте запити від людей, яким потрібна допомога, особливо – від наших захисників на сході – не припиняються. Тож ми чекаємо на наступні заїзди людей з інвалідністю на “Єдність” та продовжуємо возити допомогу на схід. Адже якщо наші солдати не втомилися захищати Україну, ми в тилу також не маємо права сказати “Ми більше не можемо”.
Матеріал підготовлений в рамках ініціативи «Сприяння соціальній адаптації людей з інвалідністю в умовах війни», що реалізується в межах проєкту «Криза в Україні: реагування та відновлення з урахуванням інвалідності», що реалізує ГС «ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» та Європейський форум осіб з інвалідністю (EDF).