До цього дня причетний кожен 18-й українець. У нашій державі більш як два мільйони людей з обмеженими можливостями. Чиновники оголосили Київ містом без бар’єрів. Насправді долати їх тим, хто має фізичні вади, доводиться на кожному кроці. Один день з життя українського інваліда бачила Олеся Варламова.

Ірина Кривонос нині на пенсії. Працювала викладачем в університеті, тепер займається рукоділлям. За характером активна й товариська, та поки чоловік на роботі – з квартири вийти не може. Утім навіть за його допомоги, ані під’їхати, ані зайти до більшості закладів не в змозі. Зате, коли жінці пощастило поїхати з чоловіком у закордонне відрядження, інвалідом Ірина не почувалася. 

Ірина Кривонос, інвалід:

– Я могу зайти в любой ресторан, в любое кафе, в поликлинику, когда мы здесь не могли припарковать машину около поликлиники, и охранник вышел и сказал: нет, нет, нет, здесь вам нельзя парковаться.

Автівку родина купила самотужки, після п’яти років безнадійного очікування в черзі. Хоча за законом засобом пересування їх мала забезпечити держава. 

Ігор Кривонос, інвалід:

– На сегодняшний день нужно порядка 20-ти лет стоять в очереди. Немножно мне помогли на работе, войдя в мою ситуацию, и мы приобрели автомобиль.

Таких, як пан Ігор, у черзі на машину ще 83 тисячі, – кажуть у Міністерстві соціальної політики. Цього року щасливими автовласниками стали лише півтори тисячі. 

Василь Надрага, перший заступник міністра соціальної політики:

– Ніколи в історії ні незалежної України, ні Радянського союзу не було ситуації, коли всі буди задоволені виділенням автомобілів для інвалідів, завжди існувала черга.

– Я боюсь, нет мы не будем съезжать, потому что это пандус-убийца. 

Якщо машиною родина інвалідів ще може доїхати до місця призначення, далі на шляху – непереборні перепони. Пандус ніби є, але з’їжджати з нього небезпечно для життя. Проїхати на фунікулері теж виявилося неможливим. Заїзд закінчується саме на вході. Попереду – високі сходи. До законодавства вносять вимоги про відповідальність забудовників перед інвалідами, – розповідають чиновники від Мінсоцполітики. Утім насправді тих, з кого можна стягти штраф за відсутність пандуса або ліфта, – немає. Ще й сама його сума – копійчана. 

Валерій Сушкевич, президент національного комітету інвалідів України:

– Реальної відповідальності за те, що є порушення законодавства. Це проблема, яку треба вирішувати і, на мою думку, новий крок в цій сфері – це встановлення конкретної відповідальності.

Тим часом, торік кожна п’ята справа органів прокуратури стосувалася розкрадання бюджетних грошей, призначених для поліпшення життя інвалідів. 

Олеся Варламова, Наталя Малишко.
Оператори: Євген Чижик, Андрій Радченко.
Перший Національний