Однією із верств населення, яка найбільше постраждала через зміну умов під час пандемії, стали люди з інвалідністю, у тому числі і внутрішньо переміщені особи цієї категорії. Частину зобов’язань з надання допомоги цим людям взяла на себе держава. Так, збільшилася щомісячна адресна допомога ВПО з інвалідністю, також було врегульовано питання взяття їх на соціальний і квартирний облік в Україні.

Про це розповів уповноважений президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич в інтерв’ю телеканалу “Дом“, інформує UATV.

– Як карантин вплинув на надання допомоги людям з інвалідністю?

– Не можу сказати, що є повні дані з цього питання. Але точно карантин різко ускладнив ситуацію в усьому світі. Уповноважений генерального секретаря з прав людини нещодавно, буквально минулого тижня, звернувся до всіх країн, європейський уповноважений Всесвітньої організації охорони здоров’я звернулася теж до всіх урядів європейських держав і звернула увагу, що всі країни були не готові до того, щоб забезпечити для людей з інвалідністю рівні права і можливості в умовах пандемії і карантину.

В принципі, давайте прямо скажемо – сьогодні категорія населення, яка найбільше страждає під час пандемії – це люди з інвалідністю. Починаючи від забезпечення тим, що держава взяла на себе обов’язок забезпечувати за законодавством, і закінчуючи (лікуванням – ред.). Наприклад, гемодіаліз, питання, пов’язані з діабетом, питання системного лікування. Щось потрібно робити раз на тиждень, раз на місяць, або навіть раз у день. Гемодіаліз, наприклад – це питання життя і смерті. А в умовах карантину це все дуже складно робити.

Крім того, госпіталізація людини з інвалідністю – це проблема в умовах захворювання на COVID-19. На сьогоднішній день вже звертали увагу ООН, і представників генерального секретаря, і ВООЗ, що під час напливу людей з коронавірусом не встигають надати всім стаціонарну допомогу ні Італія, ні США, ні інші більш цивілізовані країни, ніж ми, на жаль. У зверненнях міжнародної спільноти та інституцій в ВООЗ і ООН були акценти, що інвалідність не повинна бути критерієм, щоб не надати допомогу людям, які захворіли.

Це є, і ми над цим працюємо. Вчора в нашій державі був вебінар за участю керівника моніторингу Місії ООН в Україні. Я особисто в ньому брав участь, і ми працювали над цим.

Але хочу сказати: здебільшого передбачені законом зобов’язання держави по відношенню до людей з інвалідністю виконуються. Більш того, є додаткова фінансова допомога з боку держави. Вона не велика, але значуща сьогодні в період карантину.

– Чи є у вас інформація про людей з інвалідністю, які залишилися на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської області?

– У мене залишилося дуже багато друзів, знайомих серед активістів громадських організацій людей з інвалідністю і в Криму, і на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Вони не телефонують мені безпосередньо, але через трансляцію людей, які приїжджають в Україну, які живуть на підконтрольній території і межують, передають мені інформацію, передають привіт. Мені приємно, колеги, що ви пам’ятаєте про мене, пам’ятайте про те, що ми з вами працювали і повинні працювати для громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях.

Інформація наступна. Люди чули про те, що у нас дійсно покращилося за останні роки забезпечення медичними засобами людей зі спінальною травмою, людей на візках, наприклад, сечоприймачами, калоприймачами, памперсами. Я можу вам сказати – у більшості областей нам вдалося збільшити забезпечення цими засобами майже вдвічі. Це серйозно.

Питають у мене, чи дійсно для ВПЛ з інвалідністю збільшилася щомісячна адресна допомога? Хочу сказати, дійсно мені вдалося в комунікації з урядами (бо у нас уряди змінюються досить часто, на жаль) вирішити питання збільшення цієї допомоги майже вдвічі.

Питають, чи дійсно врегульовано питання взяття на соціальний і квартирний облік в Україні? Так, дійсно, нам вдалося вирішити це питання для ВПЛ з інвалідністю.

– Яким чином прості люди можуть отримати цю допомогу і куди потрібно звертатися? Тому що спілкуючись з людьми з інвалідністю я дізнався, що вкрай складно простому українцеві в такій ситуації достукатися до високих кабінетів, до чиновників.

– Я не хочу ідеалізувати і говорити, що на сьогоднішній день для людей з інвалідністю, в тому числі і ВПЛ, у цьому плані все добре. Розумієте, більше не вирішено, ніж вирішено. Але дуже багато вирішується і вже зроблено.

Більш того, я на декількох комунікаціях на високому рівні – і у президента, і прем’єра, і міністра соціальної політики, і міністра охорони здоров’я – сказав наступну річ: людина з інвалідністю, яка приїхала з окупованої території, сьогодні найбільш критична з точки зору пріоритету надання допомоги з боку української держави цим людям.

До кого звертатися? Звертатися до місцевих соціальних служб, які іноді працюють добре, іноді погано, як і до війни. Але я хочу вам сказати: я буду надзвичайно вдячний, якщо мені писатимуть на Офіс президента, де я працюю і де постійно йде робота з указами президента. Читайте, будь ласка, останній указ президента, який був прийнятий 3 грудня, в Міжнародний день людей з інвалідністю, де багато речей виписані дуже серйозно. Багато що виконується, багато поки що не виконується.

Більш того, я скажу новину, яку навряд чи знають на тимчасово окупованих територіях: буквально три тижні тому був призначений урядовий уповноважений з прав людини Тетяна Баранцова. Вона з Луганської області. Це дуже важливо, і на цьому і президент, і прем’єр акцентували увагу. Це людина, яка знає не тільки проблеми людей з інвалідністю в Україні, а знає акцентовано проблеми людей з тимчасово окупованих територій і тих, хто проживає на окупованій території. Вона носій колосальної інформації, а також дуже порядна, етична і соціально відповідальна людина.

Ці моменти ми беремо сьогодні в варіант роботи. Повторюю – у мене немає чарівної палички. Я уповноважений президента, омбудсмен разом з Тетяною Баранцовою. Ми приймаємо інформацію і послідовно, поступово вирішуємо питання.

У цьому контексті зазначу такий момент. Раніше у мирного жителя, якому під бомбами відірвало ногу, руку, не було статусу потерпілого під час війни. Це кваліфікувалося як побутова травма. Сьогодні він уже має статус як потерпілий від війни. Не все вирішено за процедурами, але це вже зроблено.

Джерело