Вони артисти на сцені і публіка в залі, їм аплодують, вони вживаються в ролі. Ці діти мають не лише особливі потреби, вони мають ще й особливі здібності.

Вадим Дорофєєв виглядає як 7-річна дитина, та хлопчику 14 років. Мислить вже по-дорослому. Торік Вадим знайшов телефон своїх рідних батьків, поцікавився, чи не хочуть його забрати додому. У Вадима ДЦП та помірна розумова відсталість, але в інтернаті хлопчик навчився читати і писати. Нині у Вертепі він грає відповідну роль – янголятка. Носить різдвяну зірку, розповідає колядки. І ця дитина понад усе бажає пізнати, що таке батьківська любов.

Це Ніжин. Актова зала місцевого будинку-інтернату. На сцені трупа Чернігівського аматорського театру «Дивосад». Буратіно, П’єрро, Черепаха Тортілла – цих персонажів доволі успішно грають діти, що їх діагнози для багатьох лунають немов вирок – синдром Дауна, ДЦП. Діти з Чернігова справді не схожі на знедолених. Попри тяжкі недуги їх батьки від рідної крові не відмовилися. Вихованцям Ніжинського дитячого інтернату, так не пощастило. На пам’яті директорки закладу жодного випадку всиновлення.

А це Оксана Горницька, їх 24, в інтернаті змалечку. Потрапити в родину дівчина вже й не мріє, вона прикута до візка, ніг не відчуває, а от руки намагається розвивати. Оксана усвідомлює, її доля у стінах інтернату. Але й корисною вона може й тут. Губами вишиває картини, роботи продає. Має постійних покупців.

В інтернаті не приховують, потенційних батьків відлякують діагнози, тому українці здебільшого оминають заклади, де утримують дітей з розумовими, або фізичними вадами. Фахівці певні, слід не боятися йти до дітей, адже побачивши їх на власні очі, потенційним батькам буде важко від неї відмовитися.

Сюжет телеканалу «Дитинець»

GOROD.cn.ua