Проєкт «Розірви свої ланцюги» у Бердичеві: про свободу в інвалідному візкові

10 Грудня 2015 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Існують на світі відвага та хоробрість зрідні молодецтву: це, коли схоже на вибух, коли один проти десяти, коли з’явився, побачив, переміг – і одразу на шпальта газет, до сюжетів новин. А є героїзм не помітний для більшості оточуючих, монотонний, рутинний – коли людина здійснює безприкладний подвиг щохвилини. Перемагаючи часто біль і завжди – незручності у побуті, пильні погляди одних, байдужі – других, співчутливі – третіх. Здається, до своїх інвалідних візків вони намертво прибиті слабкістю, відчаєм та безнадією. Та це лише здається…

І з нагоди Міжнародного дня осіб з інвалідністю у Бердичеві відбулася незвичайна виставка. Її головною героїнею стала Олександра Кутас – молода дівчина, котра розірвала ланцюги, що прикрутили її до інвалідного візка. Помилка, допущена 21 рік тому в одному з пологових будинків Дніпропетровська, коштувала Олександрі здатності вільно й твердо ступати землею своїми двома. Втім, позбавивши дівчину ніг, лікар не зміг перекреслити її життя. Більш того, Олександра називає себе щасливою людиною: нині вона викладає англійську, займається вокалом, працює психологом, здійснює волонтерську діяльність. А ще вона дуже красива.

Навіть у такому стані можна бути щасливим та успішним, і в Україні мають про це знати: постать Олександри надихнула на створення цілого проєкту відомого українського фотохудожника Андрія Саримсакова. «Розірви свої ланцюги» – так назвав «ловець миттєвостей» цю виставку: виявляється, почуватися вільним, зауважує він, можна і у вкрай обмеженому просторі візка.

Співорганізаторами виставки у Бердичеві виступили активісти місцевої громадської організації осіб з інвалідністю-візочників «Стимул»: люди з обмеженими фізичними можливостями, каже керівник організації Юрій Яремчук, так само відрізняються одні від одних, як і здорові, так само, як і у здорових людей, в «особливих» різняться смаки, уподобання. Рецепт успіху теж в усіх неоднаковий, зауважує, тож цією виставкою він та його однодумці намагалися підштовхнути людей з інвалідністю до змін на краще.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш