Про обізнаність та уявлення населення щодо прав людини, а також ефективні канали розповсюдження такої інформації йшлося на конференції «Права людини в Україні: точка відліку»

7 Липня 2017 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

5-6 липня 2017 року відбулась Міжнародна конференція “Права людини в Україні: точка відліку”, присвячена презентації та обговоренню результатів дослідження “Що українці знають і думають про права людини”.

Загальнонаціональне соціологічне дослідження «Права людини в Україні» проводилося з 22 жовтня по 6 листопада 2016 року Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» на замовлення Програми розвитку ООН в Україні та у співпраці із ГО «Центр інформації про права людини» і Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Метою дослідження було вивчення сприйняття, уявлень і розуміння фундаментальних прав людини та основоположних свобод в українському суспільстві та серед окремих цільових груп (судді, поліцейські, держслужбовці, вчителі, журналісти, правозахисники) шляхом проведення загальнонаціонального та сегментних соціологічних опитувань. В рамках дослідження було опитано понад 2000 респондентів в різних регіонах України, а також по 100-200 представників різних цільових груп.

Які права є найбільш важливими для українців і що вони роблять для захисту своїх прав? Чи готові люди поступитися державі частиною своїх прав заради матеріального благополуччя? Гідність, справедливість, рівність, безпека, порядок, мораль: що важливіше для українців? Як змінилася ситуація з дотриманням прав людини після Євромайдану? Наскільки толерантним є населення України і як оцінюється проблема дискримінації? Як збройний конфлікт вплинув на цінності українців? Як журналісти оцінюють рівень свободи слова і поширеність цензури в Україні?

Коментуючи результати опитування, Голова НАДС Костянтин Ващенко зазначив: «…загалом у суспільстві існує розуміння того, що таке права людини, яка їх суть, як вони співвідносяться насамперед з конституційними правами, що гарантуються громадянам України, з європейськими стандартами, з кращими практиками. Це дійсно не порожній звук, а реальні орієнтири, які люди перед собою бачать та через призму яких оцінюють дії органів державної влади та інші процеси, що відбуваються».

Що стосується сфери державного управління, Костянтин Ващенко наголосив: «… новий закон про державну службу, який запрацював з 1 травня 2016 року, пройшов експертизу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, міжнародних експертів і визнаний таким, що відповідає європейським стандартам у сфері публічного адміністрування, зокрема і з точки зору забезпечення недискримінаційних норм, які стосуються роботи людей на державній службі, неможливості звільнення за певними захищеними ознаками. Отже, реформа державної служби, яку ми реалізуємо, гармонізована з питаннями захисту прав людини».

Водночас, результати опитування свідчать, що 73% державних службовців погоджуються з твердженням, що захист прав людини – обов’язок держави, при цьому 29% опитаних вважають, що саме держава «обдаровує людину» правами, і майже 60% впевнені, що сам факт визнання державою прав людини передбачає наявність у людини певних обов’язків.

На думку авторів дослідження, ці результати демонструють необхідність кардинального перегляду систем підготовки державних службовців у сфері прав людини, зміни уявлень щодо місця державного службовця у забезпеченні дотримання прав людини. Автори дослідження вважають, що така підготовка має бути, з одного боку, уніфікованою в частині засадничих принципів, проте обов’язково містити практичну складову, яка має враховувати специфіку кожної сфери та напряму (робота безпосередньо з громадянами, розробка нормативної бази, формування вимог до надання послуг тощо).

За переконанням Представника Уповноваженого з прав людини Михайла Чаплиги «Новий етап розвитку нашої держави розпочнеться зі Сходу України».  У дослідженні містилось запитання, у якому респондентам пропонувалося обрати, що є більш пріоритетним – достаток чи свобода. Загалом думки українців розділилися майже порівну – близько третини опитаних висловили готовність поступитися частиною своїх прав та свобод заради добробуту, ще близько третини готові терпіти матеріальні труднощі, але не поступатися своїми правами, і ще близько третини не змогли визначитися з цього приводу.

«Як ми бачимо, згідно з результатами опитування, більше половини жителів Донбасу готові терпіти матеріальні труднощі заради збереження своїх прав. Ті, хто зазнали обмежень або одного разу втратили свої права, більше цінують їх. У цьому я вбачаю потужний потенціал, зокрема і через роботу з внутрішньо переміщеними особами. Відтак, відродження і розвиток нашої держави на засадах беззаперечної поваги до прав і свобод людини і верховенства права розпочнеться зі Сходу України, не із Заходу, як ми звикли думати. До речі, жителі західних регіонів виявилися найбільш готовими до обміну своїх прав на добробут», – зазначив Михайло Чаплига.

За його словами, навіть уявлення про ефективні способи захисту прав людини у жителів Донбасу відрізняються від інших. Так, звернення до Європейського суду з прав людини і до Омбудсмана вони визначили найбільш ефективними, позаяк інші регіони України вбачають у засобах масової інформації найбільшу вірогідність захисту своїх прав.

У цьому зв’язку, голова правління ГО «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук зазначила: «Жителі Донбасу глибоко відчули набутий драматичний досвід розуміння прав людини».

У свою чергу, під час вітального слова Посол Данії в Україні, Грузії та Вірменії Рубен Медсен наголосив: «Наше прагнення – підтримати урядові і неурядові зусилля у питанні захисту прав людини, забезпечення прозорості судової системи, рівного доступу до правосуддя, до освіти. На мою думку, серед головних обов’язків Омбудсмана – змусити державні органи приділяти необхідну увагу людям та їхнім правам і я відчуваю, що Офіс українського Омбудсмана забезпечуватиме, щоб права людини в Україні поважалися».

Високо оцінила проведене соціологічне дослідження заступник директора Програми ООН в Україні Блерта Чела. «Результати дослідження, з яким ми сьогодні ознайомилися, дуже важливі для розуміння «точки відліку», де ми є зараз. На його основі ми можемо скласти розуміння ситуації в Україні з правами людини і чітко визначитися, в якому напрямі нам рухатися. Це, безумовно, проведення загальнонаціональних просвітницьких кампаній і розширення правоосвітньої діяльності в цілому», – переконана Блерта Чела.

Голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик заявила “Українці виступають за права людини, цінують свободу, кажуть, що є проблема дискримінації. Але якщо запитати конкретно, що ж таке права людини та поставити кілька уточнюючих питань, то виявляється, що значна частина громадян не розуміє, що це таке. Для них це – ідеальні конструкції, це – за все хороше та проти всього поганого…”, – говорить правозахисниця.

За її словами, комплексне дослідження є дороговказом для правозахисників, державних органів та міжнародної спільноти у розбудові стратегій своєї роботи.

Згідно з результатами дослідження, близько половини українців не орієнтуються в питанні походження прав людини. Лише менше половини опитаних українців поділяє думку, що права людини належать їй від народження, ще 5% вважають, що права людини визначаються міжнародними угодами. Інша ж половина опитаних вважає їх джерелом державу, релігію, або взагалі переконані, що кожна людина сама визначає, які в неї права.

Тетяна Печончик розповіла про власні висновки, зроблені після отримання результатів дослідження. За її словами, дослідження продемонструвало необхідність посилення формальної освіти у сфері прав людини, формування розуміння концепції прав людини та навичок захисту своїх прав, зокрема.

“Це потрібно робити, починаючи зі школи. Саме школа є можливістю посилити розуміння та сформувати сприйняття прав людини у довгостроковій перспективі”, – каже вона.

Крім того, як зауважує правозахисниця, люди не прагнуть захищати свої права.

“Половина українців, які заявляли, що їхні права порушувались, навіть ніколи не намагались їх захистити. При цьому рівень обізнаності про певні правозахисні інструменти в українців невисокий. Коли порушуються права, то люди радше розповідатимуть про це ЗМІ, ніж звертатимуться до суду, поліції чи Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. На нашу думку, важливою вбачається саме робота з боку державних органів, спрямована на поширення інформації про відповідні правозахисні механізми, та навчання людей тому, як вони можуть відстоювати свої права”, – переконана Тетяна Печончик.

Правозахисницю вразив регіональний аспект дослідження.

“В загальному в опитуванні між регіонами немає різниці, але дуже сильно виділяється Донбас на тлі всіх інших регіонів. У багатьох питаннях люди на підконтрольних Україні територіях мають дуже загострене відчуття цінностей прав людини. Для нас це свідчить, що потрібно враховувати особливості цього регіону при плануванні впровадження певних стратегій, спрямованих на права людини” – сказала голова Центру інформації про права людини.

Згідно з дослідженням, прив’язка прав людини до держави є дещо сильніше вираженою в Західному і Південному регіонах, в той час як на Донбасі виявилася найбільшою, порівняно з іншими регіонами, частка тих, хто вважає ці права притаманними кожній людині від народження; також остання позиція отримала більшу підтримку в Центральному регіоні. Донбас також відрізняється від інших регіонів дуже низьким відсотком тих, хто вважає, що права пов’язані з міжнародними угодами та релігією чи залежать від волі самої людини. Крім того, в цьому регіоні жоден респондент не надав відповіді “Інше” чи “Важко відповісти”, що свідчить про найбільший відсоток сформованості поглядів.

Голова правління Фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна також звертає увагу на те, що саме мешканці сходу виявилися менш толерантними до катувань полонених та до самосуду.

“Чим далі від фронту, тим більше зростає войовничість, більше схильні до радикалізму”, – говорить вона.

Усього було опитано 2 002 респондентів за квотною загальнонаціональною вибіркою, яка за областями України, типами поселення (Київ, обласні центри, інші міста, села), статтю і віком репрезентує доросле населення України (18 років і старше). Опитування проводилось у всіх областях України, м. Києві та контрольованих районах Донецької і Луганської областей. Опитування не проводилось в анексованому Росією Криму, м. Севастополі та окупованих територіях Донбасу. Максимальна випадкова похибка (без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,2% з вірогідністю 0,954.

Загальними висновками, що випливають із зазначеного дослідження, є наступне: значна частина українців визнають, що права людини є природними, належать їм від народження й не походять від держави, проте надалі очікують прав від держави. Рівень обізнаності про реальні правозахисні інструменти (суд, поліція, Омбудсмен тощо) є доволі невисокими і базується не на реальних знаннях, а на уявленнях, сформованих під впливом оточення та ЗМІ. Відтак, на думку авторів дослідження, важливою є подальша робота саме з боку державних органів, спрямована на поширення інформації про відповідні правозахисні механізми, позитивні практики їх застосування, а також забезпечення доступності цієї інформації та її зрозумілості.

За інформацією www.ombudsman.gov.ua,  humanrights.org.ua.