Ми не безпорадні

Старіший ворон прокричав-прокаркав.

Зелений з пахощами вітер вже майже птаха наздогнав.

Неквапом сонце оглядає світ. Побачивши мене, гукнуло:

«Гей ти!», «Ти ж здатний щось зробити!»,

Й побігло далі собі швидко в небі.

Спиняюсь, вражений, на мить і розумію,

Що то був я, хто думав, чим ти тут зарадиш…

Бо та країна так далеко…

І вражений, рахую, загинаю пальці –

Ось скільки здатний я зробити!

Включіть свою уяву.

Як ви і ваші рідні зараз тут, на цій землі вкраїнській,

Свідомість ваша сповнена трагічним баченням,

Відчуйте самі, як це бігти задля порятунку,

І чути вибухи і постріли здалеку і зблизька,

та крики діточок маленьких з-під завалів, що кличуть матерів своїх.

Шукайте правду.

Інформаційні хвилі набігають звідусіль,

Тож обережно ставтесь до джерел інформаційного потоку.

Найголовніше – прагнути самому розібратись,

Й шукати сутність, а не тільки факти.

Вкладайте серце у свої слова.

Вербальний шлях веде до співчуття.

Із соціальних постів виростають вчинки.

Є міжнародна НДО? Надайте гроші чи слова підтримки.

Слова тривоги і нещастя є знаком солідарності також.

Як Друга світова війна скінчилась,

Від тих, хто вбивства пережив, був заповіт молодшим:

«Не ви війну ту розв’язали. Та саме ви відповідальні не повторити знов».

Цей заповіт так легко зруйнувати,

І все ж здаватися ми не повинні.

Є щось глибинне у словах «Ніколи не здавайся».

Це сила усвідомлення

Жахіть війни,

Глупоти воєн.

Війна не має справжніх переможців.

Ми не безпорадні.

Не безпорадні ми, хоч пів Землі між нами.

Не безпорадні ми, хоч з ким би не боролись ми.

Велика маса нас, “не безпорадних”, вже рухається крізь кордони.

Нікого більше не спинити нас.

Кацунорі Фудзії

 переклад українською Дмитро Мазін

We’re not helpless

An elder crow yells something in a guttural voice.

The green scented wind chased the bird hard.

The sun, which is leisurely surveying the world, calls out,

“You there,” more quickly than ever before,

And continues, “You can do something.”

I huff in surprise and realize

That I was the one who thought I couldn’t do anything

Because it was a faraway country that I couldn’t outreach.

In a panic, I begin to count on my fingers…

There’s so much I can do!

Use your imagination.

If you and your loved ones were on Ukrainian soil,

The tragic scene should fill the big screen in your mind,

You could feel yourself among the fleeing people,

And you could hear the sound of distant and nearby gunfire and explosions,

The cries of little children calling out for their mothers from deep within the rubble.

Discover the truth.

Information is overwritten every day.

Be a little more careful about the source of information.

The key is to sniff it out for yourself.

Find out not just facts, but the truth.

Put your heart into words.

Putting it into words brings us closer to empathy.

Tweets are a source of action.

Through an international NGO, you can donate money or send a message.

To exchange words of misery and unreasonableness is also a sign of solidarity.

Since the end of World War II,

Those who have survived the killings told the young

“You are not responsible for the last war. But you are responsible for not repeating it.”

It was shattered so easily.

Still, we must not give up.

There is something that underpins the phrase “never give up.”

It is the power of awareness

Of how terrible war is,

Of how stupid war is,

And that there are no real winners in war.

We’re not helpless.

We’re not helpless, no matter how far apart we are from each other.

We’re not helpless, no matter who we’re up against.

The mass of “not helpless” is starting to cross the borders.

No one will be called away again.

Katsunori Fujii

Мы не беспомощны

Старший ворон кричит что-то гортанным голосом.

Зеленый душистый ветер упорно преследует птицу.

Солнце, неторопливо обозревающее мир, окликает,

“Послушай-ка ты меня”, быстрее, чем когда-либо прежде,

И продолжает: “Ты можешь что-то сделать”.

Я удивленно хмыкаю и понимаю,

Что это именно я, кто раньше думал, что ничего не могу сделать,

Потому что это была далекая страна, которую я не мог достичь.

В панике я начинаю считать на пальцах…

Я так много могу сделать!

Используйте свое воображение,

Если бы вы и ваши близкие были бы на украинской земле.

Трагическая сцена должна заполнить большой экран в вашем воображении.

Вы могли бы почувствовать себя среди бегущих людей,

И вы бы слышали звуки далеких и близких выстрелов и взрывов,

крики маленьких детей, зовущих своих мам из-под обломков.

Узнавайте правду.

Информация переписывается каждый день.

Будьте немного более внимательным в отношении источника информации.

Ключ в том, чтобы самому разобраться в ней.

Ищите не только факты, а правду.

Выражайте словами свое сердце.

Выражение в словах приближает нас к сопереживанию.

Твиты – это источник действий

Через международную НПО вы можете пожертвовать деньги или отправить сообщение.

Обмен словами о несчастье и неразумности – это тоже знак солидарности.

С момента окончания Второй мировой войны

Те, кто пережил жесточайшие убийства, говорили молодым.

“Вы не несете ответственности за последнюю войну. Но вы ответственны за то, чтобы не повторить ее”.

Это было разрушено так легко.

И все же мы не должны сдаваться.

Есть нечто, что лежит в основе фразы “никогда не сдавайся”.

Это сила осознания того,

Как ужасна война,

Как глупа война,

Что в войне нет настоящих победителей.

Мы не беспомощны.

Мы не беспомощны, как бы далеко мы ни находились друг от друга.

Мы не беспомощны, независимо от того, против кого мы выступаем.

Масса “не беспомощных” начинает пересекать границу.

Никто из нас больше не будет отозван.

Кацунори Фудзии

無力じゃない

長老のカラスがドスを効かせて

緑の薫風が懸命に追いかけてきて

ゆったりと世界を見まわる太陽がいつになく早口で

「そこのあなた」と呼び止める

「何かできるでしょう」と続ける

ハッとする

何もできないと決め込んでいた自分

遠いよその国のことだからと

あわてて指を折る

いっぱいあるじゃないか　やれることが

想像力を働かせること

自身や愛する人がウクライナの大地に在るとしたら

脳裏の大スクリーンいっぱいに浮かぶはず

逃げ惑う人々のあいだに自分たちも　そして聴こえてくる

遠く近くの銃声と炸裂音　ガレキの奥から母を呼ぶ幼子の泣き声

本当のことを見きわめること

毎日のように情報が上書きされる

情報の源には少しばかり神経質に

大切なのは自分で嗅ぎ分けること

事実だけでなく　真実を

心を言葉にすること

言葉に出すことで共感が近づいてくる

つぶやきは行動の源泉

国際NGOを通せば　募金だってメッセージだって託せるはず

悲惨さや理不尽さを言葉で交わすのも連帯の証

第二次世界大戦が終わってからのこと

殺し合いをくぐってきた人たちは、若者に告げた

「先の大戦は君たちに責任はない。でも繰り返してはならない責任はある」と

あっけなく砕かれてしまった

それでもあきらめてはならない

「あきらめない」を裏打ちしてくれるものがある

それは気づく力

戦争がどんなに恐ろしいことか

戦争がどんなに愚かなことか

戦争に真の勝者がいないことを

無力じゃない　私たちは

無力じゃない　どんなに隔たっていても

無力じゃない　相手がだれであろうと

国境を越え始めている　「無力じゃない」の塊が

もう呼び止められることはない

ふじいかつのり