Не так давно городяни та гості міста мали змогу спостерігати за початком змін на майданчику біля міськвиконкому: бригада чоловіків працювала відбійним молотком, кріпила опори, вивантажувала яскраві елементи якихось конструкцій, обмотані плівкою. Як виявилося, у Бердичеві стартували роботи зі встановлення інклюзивного дитячого ігрового майданчика.
Повноцінне життя, розвиток та здоров’я лише у школах не здобути, стверджують фахівці, без цікавого дозвілля, без гучних ігор, жвавого спілкування, зрештою, без гарного відпочинку про розвиток та здоров’я можна лише помріяти. Тож у Бердичеві виникла ідея облаштування у центрі міста комплексного дитячо-спортивного майданчика. Почали з першої його складової – дитячої ігрової. Задля цього у числі двох сотень міст та сіл України вирішили взяти участь у не зовсім звичайному проєкті.
«Особливі» діти у жодному випадку не повинні відчувати себе не такими, як їхні однолітки з більш міцним здоров’ям, переконані у Бердичеві, і поява подібного ігрового інклюзиву, у певній мірі, подарує їм таку можливість. Звісно, гратися та кататися на гойдалках-каруселях зможе уся без виключення малеча (що вона і робить доволі успішно), але головними «винуватцями» даного проєкту виступають діти з інвалідністю.
Про що чомусь вирішили промовчати ті, хто не забарився зі звинуваченнями й обуреннями на кшталт «Чому майданчик?», «Хто має з цього зиск?», «Звідки гроші?» і т. п.
Невдоволення деяких інтернет-активістів викликало і місце розташування ігрового комплексу. Мовляв, чому біля ТОГО САМОГО приміщення? Наявність зовсім поруч Центральної площі, на якій з приходом тепла повно бажаючих провести вільний час, у ірахунок чомусь не бралася. Звичайна адміністративна будівля, на думку тих, хто, мабуть, вважає себе ворогом «совка» – вже апріорі злий «бабай». Провести перед виконкомом розважальну акцію – лишень дозволь, а облаштувати у кількох метрах ігровий майданчик – суцільний злочин.
Хочеться сподіватися, що маленьким городянам та гостям Бердичева цей інклюзив від небайдужих дорослих прийдеться до душі. Здається, вони вже облюбували майданчик. І чомусь не впадають у сльози від того, що зовсім поруч – «головна споруда міста», «Білий дім» чи ще якось там. Мабуть, тому, що вони просто граються – щиро і по-дитячому, а не як деякі дорослі – цинічно і у політику.
Автор: Олександр Єжель
Джерело: Телеканал “ВІК”